ЗАВЖДИ З ЛЮДЬМИ І ДЛЯ ЛЮДЕЙ

ШАНОВНІ НОВОГРАД-ВОЛИНЦІ!
Звертаюсь до вас як діючий міський голова. Наближаються до завершення виборчі перегони щодо виборів міського голови і депутатів міської ради. Складність їх пояснюється швидким і не публічним прийняттям Закону про вибори, коротким терміном для їх підготовки, завищенням ролі партій у виборчому процесі при умові, що переважна більшість українських виборців (95%) — безпартійна.
Поряд з цим, вибори дають можливість об’єктивно оцінити зроблене, критично подивитись на упущення та недоліки, напрацювати перспективи подальшого розвитку.
На жаль, ця виборча кампанія, як і попередні, рясніла критиканством, шельмуванням всього і всіх, щедрими обіцянками, фантастичними планами, які не мають фінансового підтвердження.
У цій непростій ситуації важливо не помилитися, реально оцінити можливості та виважено зробити свій вибір.
Закликаю новоград-волинців не бути байдужими до життя громади, згуртуватись у такі доленосні моменти. Дуже важливо забезпечити порядок, організованість, законність, демократичність виборчого процесу.
Надіюсь на професійну та злагоджену роботу міської виборчої комісії, дільничних виборчих комісій, спостерігачів, довірених осіб, всіх учасників цього процесу.
Шановні новоград-волинці! В день виборів, 31 жовтня 2010 року, сподіваюсь на вашу активність, життєву мудрість, громадянську зрілість.
Я вірю в наше місто, вірю у ваш правильний вибір на користь нашої громади.

ЗРУЧНОСТІ — ЧЕРЕЗ 75 РОКІВ
Двоповерховий житловий будинок на вул.Івана Франка, 32, у якому мешкає понад 20 сімей, збудовано у 30-ті роки минулого століття. В ньому не було передбачено ніяких зручностей — ні води, ні каналізації, ні централізованого опалення. У такому будинку виросло і зістарилося, не дочекавшись елементарних зручностей, уже не одне покоління його мешканців.
Особливо важко було взимку, коли навколо все замерзало. Багаторазові звернення мешканців до колишніх керівників міста та держави наштовхувались на глуху стіну. Свої відмови вони мотивували неможливістю підключити будинок до мереж водогону, каналізації та опалення через брак коштів та відсутність у будинку підвалу (на той час будинок знаходився у власності держави).
Тож без особливої надії у кінці 2005 року ініціативна група будинку звернулась до влади на чолі з міським головою Миколою Боровцем. Уперше нам пообіцяли допомогти та дотримали свого слова. Цитую відомого літературного героя Остапа Бендера: «Лёд тронулся...» — це про «лід», що міцно тримав будинок понад 75 років.
У 2006 році на роботи з облаштування нашого будинку виділили кошти з міського бюджету, незважаючи на те, що всі квартири приватизовано. За пропозицією міської влади наш будинок включили до програми співпраці міської громади та ООН, що дало можливість отримати кошти ще й від ПРООН. Безумовно, частину коштів (а це 10% від загальної вартості робіт) зібрали й усі мешканці будинку. І вже в кінці 2006 року роботи з підключення будинку до міських мереж водогону та каналізації було завершено. З появою холодної води вирішено і проблему гарячої та теплопостачання.
Ми відчули себе повноцінними жителями цивілізованого міста. Вирішивши ці проблеми, ми наполегливо, при підтримці влади, почали вирішувати наступні — ремонт покрівлі, заміну старих вхідних дверей, дерев’яних вікон на металопластикові. Облаштували тамбури у під’їздах. Наш будинок змінив своє обличчя, жити в ньому стало комфортно.
Усі ці роботи виконано завдяки сприянню та підтримці з боку міської влади, контролювали їх і іноземні інвестори. Ми бачимо, що завдяки зусиллям міської влади, деякі школи, дитячі садочки, інші житлові будинки також плідно співпрацювали з Муніципальною програмою врядування та сталого розвитку ООН. У Новоград-Волинський за досвідом приїздили представники інших міст України.
Громада нашого будинку завжди буде вдячна всім учасникам програми та особисто Миколі Петровичу за те, що не залишилися байдужими до наших проблем та допомогли їх вирішити.

МАЙБУТНЄ — ЗА ПАТРІОТАМИ УКРАЇНИ!
В нашому такому немилосердному сьогоденні дуже нелегко формувати патріотичні почуття, особливо у молоді. Багато лідерів просто уникають цієї теми, яка сьогодні не приносить особливих політичних дивідендів. Тільки не Боровець М.П. Виховання молоді він ставив пріоритетом усіх своїх передвиборчих програм. Тому в Новограді першими реалізували Програму піднесення духовності підростаючого покоління. Свята, конкурси, проекти, організовані освітянами міста, спрямовувались на формування активної громадянської позиції молоді. Тим паче, що історія рідного міста — це енциклопедія патріотизму! Тому пишуться підручники, досліджується та видається історія Новограда-Волинського, розкриваються невідомі сторінки. Вищим емоційним проявом є участь молоді у грі «Патріот», молодіжної ходи пам’яті, квітковому карнавалі, пошукових експедиціях.
Вірю, що наша нація ще повернеться обличчям до музеїв, свідчень нашої величі і слави. Міська влада підтримує те, що вже зібрано, береже і накопичує експонати для майбутнього краєзнавчого музею. В авангарді патріотичного виховання молоді — наші сивочолі ветерани.
Ми — на правильному шляху. Бо хто ж, як не ми? Вірю, що плодами нашої спільної праці буде збільшення кількості молодих людей, яким не байдуже, де вони народилися.
Якщо над інтелектом і здоровим тілом молоді не буде домінувати висока духовна ідея, — гармонії не досягти.

СПОРТ ДЛЯ ВСІХ У НОВОГРАДІ
На щастя, минули ті часи, коли основним місцем спортивних занять наших дітей були підвали, а головна спортивна арена міста — стадіон «Авангард» був місцем вигулу собак. Пройшло 5-6 років, і в Новограді стадіон приймає тисячі вболівальників футбольних матчів, чудове поле, зручні стільці, бігові доріжки, тренажерний комплекс, майданчик зі штучним покриттям знову робить наш стадіон центром спортивного життя міста. Знаємо, як непросто міському голові М.П.Боровцю було вибивати мільйони гривень на його реконструкцію. Сьогодні кожен мікрорайон міста має спортивну базу, в дворах багатоквартирних будинків діють спортивні майданчики для малечі. Дочекався свята на своїй вулиці дитячо-юнацький клуб фізичної підготовки. Сьогодні вони працюють у Палаці спорту на вулиці Ушакова, мають свої тренажерні зали, майданчики, футбольні поля для юної нашої зміни. Всі школи міста, навчальні заклади мають обладнані спортзали для проведення занять з фізкультури, для формування у дітей та молоді навичок здорового способу життя.
Маємо результати, що красять наше місто, піднімають авторитет в області. Нам по-доброму заздрять наші колеги з інших міст та районів, які не мають такої спортивної бази. Спасибі Вам, Миколо Петровичу, за увагу і вболівання за спорт. Надіємось, що, створивши належну базу, місто знайде кошти і на навчально-тренувальний процес, а за нами, спортсменами, — не заржавіє.

ЯК БУЛО, ЯК СТАЛО
За останні роки у нашому місті спостерігається відчутна модернізація бюджетних будівель. Згадаймо минуле загальноосвітньої школи №5. У радянські часи вона була однією з найпрестижніших шкіл міста. Про це свідчать досягнення випускників, які знайшли своє місце на багатьох керівних посадах не лише нашої громади, але й далеко за межами України. Час спливав швидко, і з кінця дев’яностих та до 2006 року цей навчальний заклад до школи не могли набрати навіть «першачків». Школу збиралися закривати, адже в центрі міста працюють три загальноосвітніх школи, серед яких і гімназія.
Керівництво міста шукало радикальних рішень, щоб зберегти навчальний заклад. У пам’яті громадян — розпродаж декількох дитячих садочків, що з часом привело до проблем із влаштуванням дітей дошкільного віку в ДНЗ. Міська рада на чолі з Миколою Петровичем Боровцем знайшла вихід із ситуації, що склалася. Очолити школу запропоновано Ларисі Антонівні Капчинській, яка мала гарні досягнення у гімназії, багато уваги приділяючи впровадженню різноманітних інновацій.
Наступним кроком діючої влади було укладання партнерської угоди з Муніципальною програмою врядування та сталого розвитку, що реалізується Програмою розвитку ООН. Міський голова М.П.Боровець особисто пройшов нелегкий шлях у налагодженні тісної співпраці з Програмою, адже потрібно було створити відповідний підрозділ, вивчити та узгодити фінансові проблеми, а основне — дати надію громаді, змусити людей повірити у власні сили і підтримати не лише матеріально, але надати повний супровід для здійснення проекту. Так було створено громадське об’єднання «Мережа навчальних закладів міста Новограда-Волинського», що разом із міською владою реалізувала 15 проектів, більшість, задля поліпшення матеріально-технічної бази освітянських установ. Наразі ми маємо нове обличчя 5 школи, реконструкцію дахів у шести інших школах, нові шатрові дахи у трьох садочках. Громада у співпраці з місцевою владою навчилася реалізовувати не лише свої проекти, але й стала ініціатором облаштування джерела питної води по вулиці Ціолковського, запланувала створення натуралістичного центру.
Активність новоград-волинських навчальних закладів стала гарним прикладом для наслідування багатьох українських делегацій, які відвідують наше рідне місто. Місцева влада довела на ділі, що лише при тісній взаємодії з громадою можна вирішити власні проблеми та важливі стратегічні питання для свого майбутнього.