ДЕНЬ МИЛОСЕРДЯ У «ВЕСЕЛЦІ»

Багато визначних днів є в календарі, та не всі асоціюються зі святом. Серед них — Міжнародний день інвалідів. Підкреслена увага оточуючих — нагадування про те, що ти не такий, як усі. У ДНЗ №16, центрі реабілітації дітей, робиться все для того, щоб діткам з діагнозом ДЦП, котрі тут виховуються, таке і на думку не спадало. Впевненість у собі, позитивна самооцінка формуються тут з дитинства, а у словарному запасі дітей і дорослих відсутнє слово «інвалід».

Свято, яке влаштували у прикрашеному залі для вихованців групи, назвали «День милосердя», і пройшло воно як зустріч великої родини.
Завідуюча ДНЗ Пашківська В.О., розповівши про успіхи, яких досягнуто маленькими вихованцями завдяки виконанню розробленої у закладі програми «Надія» і індивідуальних планів реабілітації кожної дитини, подякувала батькам за плідну співпрацю і вручила малюкам особисто від себе пакет солодощів. Теплі слова подяки від батьків і завідуючої прозвучали на адресу депутата міської ради Остапчука В.І., котрий подарував комбінований стіл-крісло для маленької Настусі. Не без подарунка завітала на свято і голова Червоного Хреста нашого міста Константинова В.Н. Валентина Никифорівна вручила двом родинам матеріальну допомогу у сумі 200 грн., п'яти родинам — речі і продукти, усім — солодощі, а на завершення побажала дітям здоров'я, щастя і висловила сподівання, що держава знайде можливість більше приділяти увагу людям з особливими потребами, і впевненість, що маленькі герої свята стануть повноцінними членами суспільства.
«Разом — ми велика і міцна сім'я», — співають діти гімн «Веселки». І дійсно, всі вони разом з дорослими — одна родина, котра проживає в країні Милосердя, закони якої — творити добро і вірити в себе.
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах літаєш,
Забувши про чужу біду...
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.
Слова вірша, що прозвучали з вуст мами Сидорчука Льоні, Білоус А.А., — мов крик душі, заклик до людей не бути байдужими до чужого горя. Сьогодні біля цих діток є люди, котрі «сяють добротою», і, в першу чергу, це їхні батьки, вихователі Слівінська Л.Р.­ і Донська Л.А., помічник вихователя Олексюк Т.В., масажист Білоус А.А. й інші працівники дитячого закладу, але ж попереду — ціле життя...
Непрохані сльози наверталися на очі дорослих, коли маленькі дітки, яким від народження судилися недитячі випробування, з ясними, усміхненими личками читали вірші і співали пісні про доброту і про найдобрішу у світі людину — маму.
У цей день, мабуть, дорослі вчилися у дітей доброти, сили, витримки і віри у майбутнє.
Коли, здається, жити неспромога,
Коли, здається, більше сил нема,
Повір у себе. І твоя тривога
Розвіється, як марево, сама.
Діти усіх груп прагнули принести своїм друзям радість: співали, танцювали, дарували сувеніри, книжки та іграшки. «Сонечко Милосердя» (Гринчук Марійка), котре також завітало на свято, подарувало кожній дитині свій вогник.
«За традицією, в цей день ми зібралися з вами, щоб поділитися теплом і щирістю людських душ, — звернулася до всіх присутніх у залі ведуча. І сьогодні ми засвічуємо в душі кожного з вас вогники милосердя. Нехай вони горять у ваших серцях і ніколи не гаснуть.