«З ЛЮБОВ’Ю ДО ЛЕСІ»

Яких би епітетів недобирали, щоб осягнути поетичний дар нашої відомої землячки, — вони не в змозі відобразити геніальність і глибину творів цієї такої немічно-хворобливої, але сильної, незламної духом жінки — «Лесі з України», як вона себе називала. Спробуйте, проведіть будь-яке опитування за кордоном, що має визначити відомі імена поетів України, — і ви обов’язково почуєте: «Леся Українка». Це не фантазії, європейці знають її ім’я, говорять про модернізм її поезії. Англійці більш за все шанують її драматичні твори і ставлять її в рівень зі своїм генієм Шекспіром.
У ці холодні лютневі дні кожного року у нашому навчальному закладі НВК «Гімназія імені Лесі Українки — школа І ступеня» завжди гамірно, метушливо, урочисто. У нас свято: літературно-мистецька декада до дня народження Лесі Українки. По-різному вона проходить, але є і традиційна канва: уроки лесезнавства, святкова радіолінійка, виставка ілюстрацій до її творів, літературно-мистецька вітальня за участю творчої інтелігенції міста, інсценізація уривків творів Лесі, видання збірок авторських поезій, конкурс читців декламаторів у різних номінаціях, засідання в інтелектуальному клубі «Що? Де? Коли?»…
А цього ювілейного року у НВК був вперше проведений Інтернет-міст «Новоград-Волинський — Київ — Сурамі», у кожному класі створені куточки з інформацією про незвичайну родину Косачів-Драгоманових, видана найповніша збірка матеріалів науково-практичних конференцій, які відбувалися на базі навчального закладу.
Здавалося б, що дуже складно знайти якусь нову інформацію, вигадати якісь незвичайні форми донесення її, але творчому колективу педагогів разом із талановитими дітьми вдається наповнити ці заходи кожного разу новими ідеями, цікавими знахідками.
У школі добре знають випадок, який уже став хрестоматійним. Саме мама Лесі, Олена Пчілка, надихнула Михайла Старицького на створення нового слова в українській мові — «Мрія», без якого ми вже не вміємо обходитися в повсякденному житті. Так, так не дивуйтесь, вчені зазначають, що навіть у Шевченкових творах, а це своєрідний словник сучасної української мови, цього слова не було. Олені Пчілці так воно сподобалось, що вона почала його використовувати у своїх творах, а Леся взагалі довела, що без нього неможливо жити творчій людині: «Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила».
Ми пишаємося, що у квітні 1941 року нашій школі присвоєно ім’я відомої землячки. Наш заклад одним із перших започаткував «іменні» назви, а потім це вже стало загальноприйнятим. Кожне нове покоління по-новому читає твори поетеси, і це вже, напевно, закономірно, бо в цьому полягає сучасність, про яку мріє будь-який митець. Про таку свідому пам'ять творів і шану до них через багато років можуть мріяти сотні, але вдається це лише геніям, котрі міцно тримаються своєї землі корінням, а талантом сягають неба.