КУПИЛА МАМА КОНИКА, А КОНИК — БЕЗ НОГИ…

ВЧИМОСЯ ЗАХИЩАТИ СВОЇ ПРАВА, ЯК СПОЖИВАЧІ
Важко сказати, що саме підштовхнуло автора жартівливої пісеньки до написання саме таких рядків, але, якщо ви купили «коника без ноги», зіпсований кефір чи босоніжки, що розклеїлися щойно їх одягнули, — маєте право на захист, як споживач. Адже покупець, як кажуть у народі, — завжди правий. Чи так є насправді, і як довести свою правду у випадку, якщо людина придбала неякісний товар, — про це, з нагоди Всесвітнього дня прав споживача (15 березня), ми поспілкувалися з начальником відділу підприємницької діяльності міської ради Оленою ДАНИЛЮК.
— У минулому році до ­нашого відділу надійшло 138 письмових заяв, у яких люди скаржилися на неякісний товар. Від початку цього року — 17 звернень, — розповідає Олена Володимирівна. — Якщо скласти умовний рейтинг проблемних покупок, — у ньому лідирують мобільні телефони. На другій позиції за кількістю скарг — взуття, на третій — побутова техніка. Лише дві заяви стосувалися зіпсованих продуктів харчування, причому, одна з них, як згодом з’ясувалося, — наклеп.
«Лідерство» мобільних телефонів обумовлене не стільки тим, що вони масово — неробочі, як специфікою їх покупки. Приміром, людина не впевнена, що вона хоче саме таку модель. Купила телефон, роздивилася, і він вже їй не підходить. Звертається у магазин, а там відмовляються повертати гроші…
— Повернути гроші — це природне бажання покупця, якщо товар зіпсований чи не такий, як очікувалося. Але закони ось так одразу, без перевірки, цього не передбачають, — консультує начальник відділу підприємницької діяльності. — У будь-якому випадку, товар має пройти експертизу, що встановить причину недоліків. Такі висновки може надати тільки авторизований сервісний центр або ж Торгово-промислова палата — уповноважений державою орган. Якість продуктів харчування перевіряє санстанція.
Сервісні центри, що ремонтують (проводять експертизу) мобільних телефонів, — це поки що прерогатива обласних центрів. У Новограді-Волинському нині є тільки центр щодо побутової техніки. Саме тому з мобільними телефонами часом виникає тривала тяганина.
— Як тільки-но покупець вставив у щойно придбану мобілку сім-карту, як телефон одразу став «бувшим у вжитку», — пояснює пані Данилюк. — Щоб переконатися, що він працює, до того, як заплатити гроші, дозвольте, нехай менеджер магазину ці дії виконає сам — вставить картку, зателефонує, покаже функції. Цим самим ви, як покупець, знімаєте з себе відповідальність у разі виникнення якихось проблем.
Різні трапляються ситуації — і не завжди покупець такий обдурений, як він намагається видати. Буває й таке, коли людина, купуючи холодильник, відмовляється від транспортних послуг магазину. Піднімаючи важку ношу на четвертий поверх, відбиває важливу деталь. Звісно, що в такому разі звинувачення до продавця є безпідставними. Сервісний центр одразу дасть висновок, що причина поломки, — не заводський брак.
Якщо ж вердикт сервісного центру — на користь споживача, то продавець зобов’язаний власним коштом виконати ремонт, обміняти товар (якщо той не підлягає ремонту) або повернути гроші.
— Повернення грошей — це крайня міра, — наголошує Олена Данилюк, — відбувається тільки тоді, коли усунення неполадки — неможливе. Вона так і називається — істотний недолік. І покупцям це слід мати на увазі.
Попри такий складний алгоритм, близько 98% письмових скарг громадян було вирішено на їхню користь, — завіряє начальник відділу підприємницької діяльності. «Як же вдалося досягнути такого високого показника?», — запитую в неї.
— Новоград — невелике місто. Переважна більшість місцевих підприємців визнають, що покупку здійснено у них, не бажають вступати у конфлікт. Деякі навіть самі сприяють, щоб товар полагодили, і покупець залишився задоволеним. Хоча є й такі, для кого довести свою правоту — справа принципу. Можливо, у такий спосіб хочуть показати, що з ними, як зараз, так і в подальшому, сперечатися безрезультатно… Пригадую, був випадок: придбала одна жінка дитячі босоніжки за 35 гривень. Брак був очевидний, проте підприємець, котрий їх продав, пройшов кілька судів, наймав адвокатів і все ж довів, що товар — не його. Хоча, повторюся, такі випадки — поодинокі, — обнадійливо для покупців, котрі вскочили у халепу, відповідає Олена Володимирівна.
Головна й універсальна порада: покупець, у першу чергу, повинен сам себе захистити, тобто, у будь-якому торговельному закладі (навіть на базарі) він має право вимагати чек. Навіть простий папірець, на якому написано, що саме, коли і в кого куплено. При цьому, звісно ж, обов’язково слід самотужки переконатися в якості товару. (Не дарма існує приказка: «Бачили очі, що купували».)
Якщо робите замовлення (меблі, вікна, двері тощо), — доречним буде укласти угоду, бодай елементарну, де зазначити терміни виконання замовлення, розміри, ціну. Угода стане вагомим аргументом у спорі, на кшталт: замовляли світлу шафу, а привезли — темну.
Якщо ж сталася прикрість — вам свідомо чи мимоволі «впарили» неякісний товар, — спершу варто спробувати мирно вирішити питання з продавцем чи власником торговельної точки. Не вдалося — пишіть заяву у відділ підприємницької діяльності. Тут запевнили: немає різниці — покупка здійснена на гривню чи на кілька тисяч — обов’язково спробують допомогти.
Як крайня міра, коли попередній крок не дав результату, — звертатися до суду. Варто знати, що будь-яка судова справа для споживача розглядається без сплати державного мита. При цьому, якщо суд доведе правоту покупця, — той може добиватися відшкодування моральних збитків — суми, що дорівнює десятикратній вартості товару.
Тож, не поспішайте махнути рукою, коли вас «взули». Зрештою, це ж ви, як покупець, сплатили за товар свої гроші. А копійка, як відомо, — гривню береже.