ПОКИ КРАДІЙ-МЕЛОМАН «СЛУХАЄ МУЗИКУ» У В’ЯЗНИЦІ, БУДІВЛЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ — В АВАРІЙНОМУ СТАНІ

ЧЕРЕЗ МУЗИЧНИЙ ЦЕНТР ДВА РОКИ ТОМУ ЛЕДВЕ НЕ ЗГОРІВ ГУРТКОВИЙ ЦЕНТР
Пожежа у Центрі науково-технічної творчості учнівської молоді, що на вулиці Радянській,19 (колишній творчо-виробничий центр дітей та юнацтва), сталася два роки тому. Проте відновити заклад позашкільної освіти не можуть до сьогодні. Вогонь завдав будівлі збитків щонайменше на сто тисяч гривень — така «неринкова» ціна музичного центру, котрий став причиною не лише крадіжки, а й пожежі. Проникнувши у будівлю вночі, крадій підпалював папір, аби освітлити собі дорогу. «Освітлив» настільки, що, якби випадковий перехожий не викликав пожежників, — через годину стара будівля згоріла би вщент. Нині крадій — у в’язниці, а от у погорілого закладу — ані музичного центру тепер, ані багато чого іншого. Ще й дах може завалитися будь-якої хвилини.
БЕЗКОШТОВНІ ГУРТКИ — ДЛЯ ЗОЛОТИХ ДИТЯЧИХ РУК
Найбільше від пожежі постраждали два кабінети і дах — на нього пожежники вилили вісім машин води. Повністю згоріли стільці і столи, методична документація, ручна робота гуртківців. Увесь цей час керівники більшості гуртків змушені займатися із дітьми у школах. Тим часом новий директор Валентина НАЙДЮК з усіх сил намагається організувати умови для занять.
— У нас займаються діти, котрі мають золоті руки, — молоду й ініціативну директорку понад усе хвилює доля звичайних здібних учнів, котрі завтра можуть опинитися на вулиці. — Часто трапляється, що дитина у школі не має потягу до навчання, а у гуртках відкриває в собі нові здібності. І це дуже приємно, адже дітки зайняті корисною справою і можуть навчитися вмінням, котрі пізніше будуть не зайвими у їх житті.
Для багатьох із учнів ці знання справді є важливими хоча б тому, що вони — діти небагатих батьків, тож відвідувати платні заняття можуть не усі. Безкоштовним у нашому світі залишився, як кажуть, лише сир у мишоловці, а тут не лише безкоштовно навчать. Особливо старанних ще й зорієнтують на професію. Принаймні, у керівництва центру вже є певні домовленості із ательє «Фурор» та швейною фабрикою «Леся» — про спільні дефіле, надання допомоги гуртківцям у вигляді швейної атрибутики (голок, ниток, гудзиків тощо), відрізків тканин, що можуть знадобитися умільцям для виготовлення виробів.
У центрі діють гуртки моделювання та дизайну одягу, в’язання, вишивання, художнього оздоблення тканин, бісероплетіння, писанкарства. Працюють не лише за декоративно-ужитковим напрямком, а й за технічним: судно- та авіамоделювання, початкового технічного моделювання, різблення
НА РЕМОНТ ПОТРІБНО СТО ТИСЯЧ, ДАЛИ — ШІСТЬ
Замість необхідних ста тисяч, на ремонт центру влада ледь знайшла шість бюджетних тисяч гривень. Це навіть менше, аніж дав колишній директор Олег Башинський, котрий у відновлення приміщення вклав власні гроші — близько восьми тисяч гривень… Брав «на хрестик» матеріали у будівельному магазині, а згодом, коли пішов з посади на заслужений відпочинок, — повертав кошти із заробленої пенсії.
Відданість улюбленій роботі щиро і без зайвого пафосу продемонстрував гуртом увесь колектив центру — кожен допоміг, чим зміг: одні — грошима, а інші — працею. В окремих кабінетах самотужки зробили ремонт: хтось шпаклював та фарбував, ще хтось продумував дизайн. На жаль, творчі умільці виявилися спроможними вирішити лише частину проблем — без матеріальної підтримки влади позашкільна освіта приречена на жебракування.
— Цього року у позашкільній освіті — найкритичніша ситуація, — розповіла Валентина Найдюк, добре обізнана із проблемами галузі, адже працювала в міському управлінні освіти. — У нас працюють три позашкільні заклади: Дитячо-юнацький клуб фізичної підготовки, Палац для дітей і молоді та Центр науково-технічної учнівської творчості. Їх потреба у коштах на цей рік складає два мільйони двісті тисяч гривень, втім, з бюджету виділено близько півтора мільйони гривень. Відтак у наших закладів є кошти на роботу лише до вересня, до нового навчального року — виключно на «захищені» статті: на зарплату й оплату за електроенергію, тепло. А що далі — невідомо. Сказали, що шукатимуть кошти. Така критична ситуація — лише у Новограді-Волинському, в інших містах області позашкільна освіта фінансується у повному обсязі.
Дефіцит коштів вже позначився на роботі місцевих позашкільних закладів — реорганізація призвела до скорочення понад двадцяти працівників. Натомість кількість дітей у гуртках не зменшується, що свідчить про потребу в їх роботі, а навантаження на керівників зросло, чого не сказати про заробітну плату. Крім того, робота у гуртках потребує затрат — педагогам не обійтися без матеріалу для занять: без канцелярії, елементарних но
жиць, паперу чи ниток і п’яльців для вишивання. Доводиться купувати за власний кошт та звертатися до батьків по допомогу. З миру по нитці, — як кажуть, — бідному сорочка.
РОБОТИ ЧУДОВІ, А ПРЕЗЕНТУВАТИ НА ОБЛАСТЬ — НЕМА ЗА ЩО…
Якщо навчальне приладдя ще можна назбирати спільними зусиллями, то із поїздками на змагання взагалі сутужно. Як розповіла Валентина Найдюк, на відрядження для юних техніків-науковців та їх керівників влада виділила цьогоріч тисячу гривень. Це при тому, що виставки і змагання — це основний результат, мета успішної гурткової роботи. Робити «в шухляду», звісно, можна, але тоді немає ані стимулу, ані розвитку, ані певного підсумку навчань. У центрі творчості і те, й інше намагаються знаходити — на змагання їздять знов таки за кошти батьків.
У день, коли верстався цей номер, команда авіамодельного гуртка саме поїхала на обласні змагання у Житомир. Лише ці змагання «потягнуть» на 800 гривень, розповів керівник Олександр Замула. Варто його вихованцям поїхати з виготовленими власноруч у зменшеному вигляді моделями — копіями літаків за межі міста, — вони обов’язково стають призерами та переможцями. Проте їздять дуже рідко, і це помітили вже в області. На останніх змаганнях директор обласного центру науково-технічної творчості лише дивувався: «Чому не привозите дітей!?» На всеукраїнських змаганнях з судномоделювання гуртківці Володимира Василенка «взяли» шосте місце, але не для Новограда, а для Житомира, від якого поїхали і котрий підтримав юні таланти фінансово…
— Потенціал та ідеї у нас є: — і у дітей, і у керівників гуртків. Плануємо надалі запровадити все ж декілька платних гуртків, щоб заробляти на себе. Можливо, це буде автомодельний гурток (маємо картинги), популярний нині ландшафтний дизайн, — ділиться планами Валентина Найдюк. — На жаль, зараз брати на роботу нових керівників не маємо фінансової змоги, але, як можемо, — шукаємо нові можливості для розвитку. Надрукували календарики, що презентують наш центр, назбирали невеличку суму і придбали необхідне для гуртка вишивання. Підготували відкритий лист, з яким звернулися до керівників підприємств із проханням про підтримку. Детально розповіли про потреби закладу, про найнеобхідніше для ремонту даху, згорілих кабінетів, для роботи гуртків. Чекаємо на підтримку і розуміння і запевняємо, що дитяча творчість — варта підтримки меценатів!

Усі біди у нашій країні скидають на нестачу коштів. Це вже — традиція, хоч і прикра. Тим більш ганебною є вона, коли йдеться про дітей. Наші чиновники краще розроблятимуть програми боротьби зі злочинністю, алкоголізмом чи то наркоманією, звітуватимуть про них на конференціях та зборах, аніж просто організують учням та молоді сприятливе дозвілля після уроків, аби вчасно відволікти дітей від вулиці…
Гуртки — це те добре, що залишилося нам у спадок від радянських часів. Хто з нас не любить розповісти, що у дитинстві ходив на той чи інший гурток? А чи буде про що розповідати нашим дітям, якщо гурткова робота й надалі супроводжуватиметься такою обмеженою увагою з боку влади?

Якщо хтось бажає допомогти: р/р №35420015003097, код 02143229, МФО 811039 ГУДКУ в Житомирській області для Новоград-Волинського ЦНТТУМ.