БРАКОНЬЄРИ НА ГАЧКУ

СВОЄ СВЯТО МІСЦЕВІ РИБАЛКИ ЗУСТРІЧАЮТЬ ІЗ НАДІЄЮ НА КЛЬОВ ТА НОВЕ КЕРІВНИЦТВО РИБНАГЛЯДУ
Про корупцію у рибнагляді донедавна не говорив хіба що ледачий. Навіть риба знала, але сказати не могла. Браконьєрство та безлад на місцевих водоймах зрештою вибухнув хвилями протесту з боку рибалок, як наслідок — на зміну колишньому керівництву місцевого рибнагляду прийшло нове, обіцяючи «перекрити кисень» браконьєрам.
Новий державний інспектор рибоохорони Валерій ЗАСУХА у цій справі сповнений рішучості. На допомогу йому готується прийти ноу-хау місцевих «любителів гачків і вудок» в обличчі міськрайонної «Громади рибалок». Зараз ця громадська організація, на чолі із Ігорем Левченком, проходить процес реєстрації документів. А напередодні Дня рибалок ми зустрілися із головним рибінспектором Валерієм Засухою, щоб почути про рибацькі плани і настрій.
— Кажуть, нелегка це робота — із багна тягнути бегемота, Валерію Григоровичу. Принаймні на це скидаються ваші зусилля, направлені на боротьбу з браконьєрами. Чи є вже якісь зрушення?
— Проводжу серйозну, принципову та прозору роботу. Виїжджаємо у рейди із працівниками міліції, з журналістами, про це постійно йдеться у місцевих ЗМІ. Зрозуміло, ворогів нажив багато, «кум, сват брат» — таке вже не проходить. Якщо попався, — плати штраф, від 380 до 680 гривень, залежно від порушення. За час моєї роботи показники із виявлення порушників збільшилися щонайменше втричі. Під час нересту було вилучено понад 120 сіток, складено більше 80 протоколів, які вже передано у суд. До речі, тепер усі протоколи ставляться на прокурорський облік, щоб вони не «загубилися» у судах. Я особисто буду присутній на усіх засіданнях, аби свідчити про факти порушень і сприяти у визначенні міри покарання.
— Один рибінспектор на три райони — це схоже на боротьбу Дон Кіхота з вітряками. З огляду на те, що ані коштів, ані пального немає. Попри те, що ваше керівництво заявляло на загал про те, що на патрулювання берегів водойм кожному державному інспектору щомісяця виділяють 300 літрів пального… Так, як роблять це, наприклад, на Рівненщині, де інспектори забезпечені і пальним, і катерами, і зброєю. А ви чи далеко поїдете на ентузіазмі?
— Так, важко працювати без матеріальної підтримки. Щоб доїхати в Олевськ, наприклад, потрібно заправитися на 300 гривень. Пального ніхто не дає, лише окремі підприємці, іноді — влада, спонсорують пальне. Я працюю на своїй машині, на своєму мотоциклі. Коли їдемо у рейд, — скидаємося по 20 гривень на бензин, а часом і немає як відреагувати на дзвінок, бо немає за що виїхати… Вдячний, що небайдужі люди дзвонять, допомагають у боротьбі із браконьєрами.
Зупинятися на зробленому я не збираюся, є багато ідей. Працюючи багато років у Міністерстві природних ресурсів у Росії, отримав великий і корисний досвід. Міська і районна влади обіцяють підтримку у наведенні порядку на берегах річок. Тим паче, що штрафи за браконьєрство — це додаткові надходження у місцеві бюджети, і влада у цьому зацікавлена. Ці кошти, до речі, могли би бути спрямовані на патрулювання.
— Розраховуєте, що «Громада рибалок» має стати рятівним колом, кинутим на порятунок водоймищ та їх мешканців?
— Так. За рахунок членських внесків вже наступного року маємо на меті зарибнити річку та ставок у Суслах судаком. Зараз через Інтернет домовляємося про те, аби на вигідних умовах придбати рибу. Тоді й контроль за водоймами значно посилиться. Ті, хто сплачує внески, мають право вимагати і контролювати стан справ.
Тож, з нагоди Дня рибалок, усім, за традицією, бажаю ані хвоста, ані луски! І не опускати руки у спільній боротьбі проти браконьєрства. Порушників вже істотно поменшало, тож будьмо здорові та робімо корисну справу.