У КОГО РУШНИЦЯ СТРІЛЯЄ КРИВО, А В КОГО — ВЛУЧНО!

Стійкі чоловічі компанії тримаються на традиціях. Деякі чоловіки або грають із друзями у футбол щоп’ятниці, або ходять до бані щосуботи, або збираються за кухлем пива кожної неділі, а то й частіше. Взагалі існує безліч різновидів «клубів за інтересами».
Найдавнішим чоловічим колективним заняттям можна вважати полювання. Колись воно було небезпечною, але обов’язковою умовою виживання людства, а за минулі тисячоліття майже всюди перетворилося на відпочинок, хобі, доволі недешеву розвагу. Чимало людей вважає, що полювання піднімає з глибин людської підсвідомості жахливі інстинкти та виховує жорстокість. Самі ж мисливці говорять про шляхетність, чоловічу дружбу й тісне спілкування з природою. Так чи інакше, але полювання існує, а екологічний та моральний аспекти тут завжди визначаються трьома умовами: де, на якого звіра і як полювати.
У кінці липня, ­перед ­полюванням на пернату дичину, традиційно, мисливці Новоград-Волинщини проводять змагання зі стендової стрільби, і зазвичай вони проходять на колишньому аеродромі, що в Брониках. Як завше, на це дійство ­запрошують усіх мисливців міської організації УТМР (Українського товариства мисливців і рибалок), організатором якого є його голова Станіслав М’ясковський.
Проте, за певних проблем не всі умільці «прицілу по живій мішені» прибули на «зліт» у цей знаний день, аби показати свої уміння перед колегами. Однак цього разу таки приїхало більше тридцяти охочих позмагатися за призові місця.
Після спекотних днів цей ранок нарешті дихнув прохолодою. Але усе, як і завше, — запаморочливі пахощі польових трав, гудіння джмелів, бджіл та іншої комашні, повівання легенького вітерцю і, найголовніше, — очікування най-най-най…
Доки збиралися мисливці, хтось із них ходив по молодому березнячку, шукаючи краснюка або бабку, хтось збирав лікарську траву, хтось із кимось перемовлявся, готуючись до стрільб. Вони цього року були знаменними — присвяченими 90-річчю ­заснування організації, про що наголосили головний суддя Владислав Морозюк, член товариства, а також Людмила Зубовська, продавець мисливсько-рибальського магазину при УТМР.
Як зазвичай, незмінний єгер Володимир Бондарчук, зі свого метального пристрою пускав умовну дичину — тарілочки. Її виліт прирівнюється до швидкості польоту качки у природних умовах. Та поцілити не всім удавалось. І, як результат, — мисливські кепкування: «Не так куля пішла», «Бачиш, із кількох (!) метрів у качку поцілити не може!», «А, крива рушниця, не туди стріляє!», «Наведи око!» тощо.
Але хлопці відстрілялися. І, зрештою, про призерів. Перше місце видобув молодий «новачок» Володимир Данилюк, за що отримав мисливський ніж із дорогої сталі; друге місце посів Роман Коптюк, приз — чохол для рушниці; третє місце виборов Геннадій Скиба, котрому вручили спальний мішок; четверте місце прийшлося Івану Карповцю — рюкзак.
Але були і заохочувальні призи, незначні. Набір чарочок вручили одному зі спонсорів дійства — Володимиру Андрощуку (хоч попереднього разу він, як і інші хлопці, стріляв краще), ліхтарики отримали Олександр Кудін і Іван Ковальковський, кепки із підсвіткою — Микола Андрійчук (найстарший мисливець) і Сергій Сафронов. А Володимиру Бондарчуку, аби краще поцілював у мішені (хоча він і так, заряджаючи тарілочки, встигав уразити їх не одну), вручили розкладний стілець.
— Щоб ліпше попадав у тарілочки! — жартували хлопці.
І насамкінець — жарти, спогади, анекдоти і (а як без неї?) — запашна мисливська юшка, яку на славу приготував Олександр Шумеляк, член товариства Гульської первинної організації УТМР.
P.S. Варто зазначити, що сьогодні мало хто може ­похвалитися стількома ­роками існування ­товариства. Новоград-Волинська організація (УТМР), не дивлячись на всі негаразди, які пережила, збереглася, перезакріпила угіддя, проводить свою діяльність і вважається однією із найкращих в області.