НЕ ПРИДУМУЙТЕ СОБІ ІДЕАЛУ!

Добрий день, шановна редакція! Постійно читаю вашу сторінку «Відверта розмова», жаль тільки, що вона нечасто друкується. Мені цікаво, коли люди пишуть про особисте життя, адже завжди хочеться навчитися — і краще на помилках інших, а не своїх власних. Але і зі мною трапилася одна історія, що, може, для когось стане повчальною. І, хтось зробить для себе висновки.
З Олегом ми познайомилися на одному із сайтів у Інтернеті. Паралельно з роботою час від часу там «зависаю». Оскільки мені вже під тридцять, а в нашому маленькому містечку зустріти підходящу кандидатуру для чоловіка непросто, то вирішила пошукати в Інтернеті. Звісно, щоб і жив недалеко, бо хотілося б, зустрічатися. Олег живе в сусідньому місті. Сподобалося його фото, листи — розумні і цікаві, дотепні і кумедні.
Чесно скажу — дуже вже захотілося зустрітися в реальності з цією людиною, яка так сподобалася у віртуальному світі.
Він запросив мене для знайомства приїхати до його міста — воно обласне і є куди піти. Проте я запропонувала для початку обмежитися кавою і трішки поспілкуватися «вживу» в Новограді.
Я розуміла, що насправді все може бути не так, як при спілкуванні в Інтернеті. Адже знайомства через Інтернет — це завжди спілкування під маскою. Тобі легко говорити з тим, хто тебе не бачить, і, мабуть, ніколи й не матиме цієї можливості. Тому знайомство через Інтернет відбувається набагато простіше, ніж в реальному житті.
Тому я неабияк хвилювалася — чи справдяться мої надії?
Я зустрічала його з маршрутки на автовокзалі і з першого погляду зрозуміла, що фото і людина насправді в житті, — речі різні. Можуть бути дуже схожі, але все ж таки — різні. Тому не втрималася, щоб не зауважити: «А ти зовсім не такий, як на фотографії в Інтернеті».
Він прийшов без квітів, і наше спілкування ніяк не налагоджувалося. Так просто було строчити довжелезні листи на сайті і так складно говорити щось незнайомій людині в очі. Нам просто не було про що говорити. Здається, розчарування було спільним — Олег теж мовчав ніяково, і я зовсім не бачила у його погляді того захоплення, на яке очікувала, хоча багато хлопців вважають мене симпатичною. А тут таке відчуття раптом з’явилося — ну просто чужа людина! Невже ми обоє грали роль, а насправді нам так нецікаво разом?
Власне Олег намагався врятувати ситуацію — щось жартував, проте нам абсолютно не було про що говорити, і я якось відразу зрозуміла, що це — не моя людина.
Ми йшли вулицями ­Новограда понуро і невесело, аж поки Олег не здогадався придумати «відмазку» — мовляв, поспішав додому, його друг запросив на день народження. Я з радістю зробила вигляд, що повірила йому і через півгодини вже махала рукою вслід маршрутці. Ми домовилися зідзвонитися, але обоє зрозуміли, що цього не буде.
Я була засмучена, що так сталося, — ти уявляєш людину однією, а вона насправді — зовсім інша. Тому хочу дати з власного досвіду одну пораду при знайомстві через Інтернет. Йдучи на побачення «усліпу», не маючи фотографії, постарайтеся будувати як можна мінімум уявлень і образів про ту людину, з якою збираєтеся зустрітися. Бо часто розчарування при знайомстві в реальному житті відбуваються саме тому, що ви побудували собі якийсь ідеал. Мабуть, так сталося і з нами.