НА ЕКСКУРСІЇ — ДО ВЛАСНОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

Професійний ліцей (колишнє ПТУ-7) — єдиний студентський заклад у місті, де є власний краєзнавчий музей. Є тут ще й музей учнівських виробів, але сьогодні не про це. Нагадаємо, що наш Новоград (чи не останній в області районний центр) досі не має музею, який би репрезентував його багатюще минуле. Тож дуже добре, що є місцеві ентузіасти, котрі то тут, то там колекціонують та демонструють людям «живу» історію.
Колись тут був кабінет етнографії рідного краю. Сьогодні у невеличкій кімнаті гуртожитку представлені сотні чи, навіть, тисячі експонатів. Значною мірою робота музею пожвавилася із приходом Лариси Лєденьової — захоплення старовиною вихователь профліцею успадкувала від батька, лікаря Едуарда Соломіна, відомого ще й як засновника музею при міськрайТМО. Така ж, як і батько, жвава та завзята, Лариса Едуардівна залюбки допомагає керівнику ліцейного музею Петру Васильовичу Гаврилюку, викладачу етики та естетики. Про кожен експонат тут можуть розповісти багато цікавого.
— Ось цим весільним вишиванкам (подивіться, тут — гудзики, виготовлені з олова), близько двох сотень років, — розповідає вихователь та гід Лариса ЛЄДЕНЬОВА. — Їх принесла нам 90-річна бабуся, а їй це весільне вбрання колись вишивала ще її бабуся…
Втім, подібні експонати, як і знахідки різних століть, сьогодні можна побачити в багатьох колекціях. Натомість цінність цього — музею насамперед у тому, що тут зібрано професійні знаряддя праці теслярів, столярів, будівельників, швачок-закрійниць.
Саме ці та інші професії опановують у ліцеї дівчата та хлопці, саме тут вони можуть побачити й оцінити поступ, що відбувся впродовж століть у робітничих спеціальностях. Столярний верстат 1886-го року, фуганки, рубанки, теслярські сокири 19 століття, а ще — колишні швейні машини, ножиці, праски — майбутніх спеціалістів вабить усе. Цікавий факт: свідоцтво, видане майстром робітнику 1919 року, містить чимало таких характеристик, які й сьогодні вимагають від учнів викладачі професійного ліцею. Йдеться про професійність, старанність у навчанні та роботі.
— Студентська зацікавленість — найкраща винагорода за проведену роботу, — зізнається пані Лариса. — Прийшовши на екскурсію, вони є не просто споглядачами, а ще — активними учасниками: задають питання, цікавляться, можуть доторкнутися руками до експонатів, відчути дух тієї чи іншої епохи… Ось подивіться — козацькі люльки. Уявляєте, вони ще й досі пахнуть тютюном!?... А люлька ж була неначе «ідентифікаційний код» для козака — по ній визначали його статус, матеріальне становище, сімейний стан, уподобання, характер. Чим більша люлька — тим старший був козак, чим красивіше оздоблена — тим багатший… А дівчатам, звісно, подобаються рештки прикрас, фрагменти браслетів, каблучки тощо.
Цікаві атрибути музейної експозиції — іменні печатки 17-18 століть: городничого нашого міста (посада, на зразок, мера), повітного пристава (головного міліціонера) та очільника 18-го Вологодського полку.
Є також старовинні книжки та фотознімки міста. Крім того, студенти (а серед них багато вихідців із сіл), залюбки приносять у музей глечики, кошики та іншу сільську атрибутику. Ось так у професійному ліцеї усі разом дбають про збереження рідної культури та історії.