17 ГРУДНЯ — ДЕНЬ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦI ВАРВАРИ
- Духовність
- 190
- коментар(і)
- 16-12-2011 19:53
За царювання імператора Максиміана у фінікійському місті Іліополі жив багатий і знатний чоловік Діоскор. Він сам виховував єдину дочку Варвару. Будучи переконаним язичником, оберігав свою улюбленицю від впливу християн. Та юна Варвара невдовзі прийняла святе хрещення.
Погрози і побої батька не скорили Варвару. Переконавшись, що не зможе зломити її віри, він у розпачі відвів її до начальника управи Мартіана і сказав йому, що коли вона не покається і не поклониться богам язичників, то той може чинити з нею, що захоче. Мартіан почав умовляти Варвару, аби вона зберегла своє молоде життя. Та свята діва, сповнена любов’ю до Христа, нізащо не погоджувалась визнати богів язичників і заявила Мартіану, що готова прийняти мученицьку смерть заради свого Бога і Спасителя. Тоді розгніваний Мартіан наказав її катувати і вкинути до в’язниці. У в’язниці Ісус Христос з’явився до неї і зцілив її рани. Варвару знову почали катувати, згодом — відрубали голову. Це було в 306 році. У той же день Діоскор і Мартіан загинули від блискавки під час грози, і від них не залишилося навіть кісток.
Мощі святої Великомучениці Варвари знаходились у Києві в Михайлівському Золотоверхому монастирі, куди були перевезені з Царгорода грецькою царівною Варварою, дружиною великого князя. Нині мощі святої Великомучениці Варвари знаходяться у Володимирському соборі міста Києва.
За легендою, свята Варвара Великомучениця вишила ризи самому Ісусові Христу. У день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати та нитки сукати. Українські хлібороби та пасічники на Варвари вдосвіта готували ритуальні страви: кутю й узвар — «щоб хліб родив та садовина рясніла».
У народному сприйняті свято Варвари розглядалося в циклі трьох суцільних святкових днів — разом із наступними днями Сави (18.ХІІ) та Миколая (19.ХІІ). Тому й приповідка наголошувала на цьому: «Варвара снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола придавить».
Ім’я Варвара має давньогрецьке походження й означає «дикунка, варварка». Так, у власниці цього імені може бути владний характер, що, водночас, не заважає їй бути мрійливою.
Дівчинка Варя — це добра, усміхнена дитина. Здебільшого — схожа на батька й успадковує багато в чому не тільки його зовнішність, але й риси характеру. Вона — скромна, працьовита. Має здібності для занять музикою, хореографією, малюванням.
Народжені взимку Варвари часто захоплюються спортом, розважливі й замкнуті. Почавши яку-небудь справу, неквапливо доводять її до кінця. «Літні» Варвари вміють подати себе у вигідному світлі, одягаються зі смаком, вразливі й вимогливі. За професією Варвари найчастіше бувають медсестрами, педагогами, бібліотекарями, бухгалтерами, продавцями.
Варвара — влюбчива, але трохи нерішуча, й тому у відносинах із чоловіками проявляє зайву боязкість. Непогана господиня, уміє створити вдома комфортну обстановку.
Погрози і побої батька не скорили Варвару. Переконавшись, що не зможе зломити її віри, він у розпачі відвів її до начальника управи Мартіана і сказав йому, що коли вона не покається і не поклониться богам язичників, то той може чинити з нею, що захоче. Мартіан почав умовляти Варвару, аби вона зберегла своє молоде життя. Та свята діва, сповнена любов’ю до Христа, нізащо не погоджувалась визнати богів язичників і заявила Мартіану, що готова прийняти мученицьку смерть заради свого Бога і Спасителя. Тоді розгніваний Мартіан наказав її катувати і вкинути до в’язниці. У в’язниці Ісус Христос з’явився до неї і зцілив її рани. Варвару знову почали катувати, згодом — відрубали голову. Це було в 306 році. У той же день Діоскор і Мартіан загинули від блискавки під час грози, і від них не залишилося навіть кісток.
Мощі святої Великомучениці Варвари знаходились у Києві в Михайлівському Золотоверхому монастирі, куди були перевезені з Царгорода грецькою царівною Варварою, дружиною великого князя. Нині мощі святої Великомучениці Варвари знаходяться у Володимирському соборі міста Києва.
За легендою, свята Варвара Великомучениця вишила ризи самому Ісусові Христу. У день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати та нитки сукати. Українські хлібороби та пасічники на Варвари вдосвіта готували ритуальні страви: кутю й узвар — «щоб хліб родив та садовина рясніла».
У народному сприйняті свято Варвари розглядалося в циклі трьох суцільних святкових днів — разом із наступними днями Сави (18.ХІІ) та Миколая (19.ХІІ). Тому й приповідка наголошувала на цьому: «Варвара снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола придавить».
Ім’я Варвара має давньогрецьке походження й означає «дикунка, варварка». Так, у власниці цього імені може бути владний характер, що, водночас, не заважає їй бути мрійливою.
Дівчинка Варя — це добра, усміхнена дитина. Здебільшого — схожа на батька й успадковує багато в чому не тільки його зовнішність, але й риси характеру. Вона — скромна, працьовита. Має здібності для занять музикою, хореографією, малюванням.
Народжені взимку Варвари часто захоплюються спортом, розважливі й замкнуті. Почавши яку-небудь справу, неквапливо доводять її до кінця. «Літні» Варвари вміють подати себе у вигідному світлі, одягаються зі смаком, вразливі й вимогливі. За професією Варвари найчастіше бувають медсестрами, педагогами, бібліотекарями, бухгалтерами, продавцями.
Варвара — влюбчива, але трохи нерішуча, й тому у відносинах із чоловіками проявляє зайву боязкість. Непогана господиня, уміє створити вдома комфортну обстановку.
Коментарі відсутні