СЛОВО ПРО КЕРІВНИКА

Є люди, які народжуються для того, щоб бути лідерами. Доля наділяє їх багатьма талантами — розумом, мудрістю, вмінням розбиратися в людях і блискавично давати оцінку тій чи іншій ситуації, вмінням повести за собою колектив, заслужити повагу та визнання. Саме таке перше враження складається, коли спілкуєшся з Миколою Олександровичем ДОДОНОВИМ, начальником Новоград-Волинського управління експлуатації газового господарства. Чітка і лаконічна мова, де розставлені всі крапки над «і», щирість і відкритість у спілкуванні, принциповість та деяка категоричність у судженнях, що підкріплена знаннями, досвідом і впевненістю у собі. І неначе ще одним підтвердженням цьому є зовнішність Миколи Олександровича — міцна кремезна постать, уважний погляд сірих очей і дещо незвична для нашого регіону вимова (а народився він і виріс у російській глибинці) говорять про те, що перед вами людина неординарна, яка не терпить лукавства і фальші, вимоглива не лише до інших, а й до себе — насамперед. Мабуть, все це і можна об’єднати в єдине поняття — сильна особистість.
Чи легко працювати з таким керівником? — це питання задаю працівникам підприємства, яке очолює Микола Олександрович, очікуючи на нашу з ним зустріч. І чую у відповідь: «А знаєте, однозначно відповісти непросто. Бо все залежить від того, який ти у роботі, як справляєшся зі своїми обов’язками. П’яниць і ледарів він у колективі точно не терпить — самі звільняються, бо в такому ритмі, як у нас, їм працювати просто неможливо. А ось якщо віддаєшся роботі, дотримуєшся дисципліни, якщо фахівець хороший, — працювати з М.О.Додоновим, а, зокрема під його керівництвом, дуже цікаво і легко. Так, він із тих керівників, які звикли самостійно приймати рішення, але вони завжди правильні, адже засновані на багаторічному досвіді, тож підлеглим потрібно лише чітко виконувати поставлені перед ними завдання. Якщо навіть професійних знань у людини недостатньо, але вона хоче вчитися і прагне стати хорошим спеціалістом, — Микола Олександрович завжди допоможе і сам особисто підкаже що до чого. Так само, якщо яка біда трапиться у когось, — обов’язково підтримає і допоможе, без зайвої метушні, конкретними справами. Він хоч і строгий, але насправді людяний і великодушний».
Заінтригована такими епітетами, заходжу до просторого кабінету — його власник цими днями відсвяткував свій ювілей. Власне, М.О.Додонов не любить «світитися» чи вихвалятися особистими досягненнями, і завітала я сюди на прохання колективу: «Напишіть про нашого керівника, бо він вже давно того вартий.»
Мою увагу відразу привернув скромний букет рожевих квітів, що стояв на столі, — серед серйозних ділових паперів та звітів такий собі острівець сонця та весни. Перехопивши мій погляд, Микола Олександрович посміхнувся:
— Люблю доглядати за квітами, дружина моя цим все життя займається, ось і я теж захопився.
Ось ці, альстромерії, можуть до місяця жити у вазі, вони весь час у мене в кабінеті стоять. Квіти налаштовують на позитив, нагадують нам про те, яке красиве життя, яка мудра природа. А ми чомусь все менше вміємо радіти прожитому дню. Чому так — не знаю. У нас в сім’ї було четверо дітей. Весело було, хоч і не в особливих достатках жили, але радісно — ходили один до одного в гості, співали, танцювали, спілкувалися. Зараз чомусь люди замикаються в собі і думають переважно тільки про гроші. Мабуть, так не повинно бути. Все ж таки варто згадати і про духовне. Ми з дружиною відвідуємо храм, любимо поспілкуватися зі священиком, по можливості, допомагаємо церкві. Адже саме духовні цінності повинні нас усіх об’єднувати.
Знаєте, я ж і сам народився на велике церковне свято, в День святого Миколая — 19 грудня 1951 року, в селі Троїцький Сунгур, що знаходиться в Ульянівській області. Так і назвали, на честь святого, бабуся моя дуже віруюча була.
З цікавістю роздивляюся фотографії досить великого російського села, що розкинулося серед лісів і насправді милує око своєю дивовижно красивою природою, ошатними вуличками, величним парком. Добиратися з Новограда туди тисячі зо дві кілометрів, проте зовсім нещодавно Микола Олександрович провідав місця свого дитинства і привіз незабутні враження, ожили давні спогади. Тут школу закінчив — був серед кращих учнів. Більше всього любив уроки математики і хімії, тож і не дивно, що обрав технічний вуз, спеціальність інженера хіміка-технолога.
Після закінчення вузу за направленням поїхав працювати на Новокуйбишевський переробний комбінат, котрий переробляв на той час 18 мільйонів тонн нафти на рік. На цьому підприємстві-гіганті, зазначає Микола Олександрович, трудилося тоді 8 тисяч людей. Через 4 роки поїхав працювати до Угорщини, а потім повернувся на рідний завод, де отримав пропозицію зайняти посаду начальника цеху, але через невирішення житлового питання, відмовився. Разом із дружиною поїхали на її батьківщину — в місто Новоград-Волинський.
Тут М.О.Додонов спочатку кілька місяців пропрацював на нафтобазі в сільгосптехніці, а з березня 1983 року прийшов на роботу в газове господарство головним інженером і трудився на цій посаді 17 років. А протягом останніх 11 років — очолює підприємство.
Про цей період ось як пише книга «Житомиргаз: 55 років історії»:
«Наприкінці 90-х років підприємство «Новоград-Волинське УЕГГ» відчувало фінансові труднощі, як і по всій країні. Заборгованість по заробітній платі сягнула 9 місяців. Як у таких умовах зберегти, утримати фахівців, колектив, який формувався роками? У цей час начальником управління був призначений М.О.Додонов­ — досвідчений фахівець, знавець газового ­господарства. За короткий термін він зумів організувати колектив на подолання труднощів, почалася стабільна робота. Багато уваги приділялося покращанню умов праці. Утеплили виробничі і побутові приміщення, облаштували робочі місця, провели капітальний ремонт будівель. Побудована нова виробнича база: адмінкорпус, гаражі, склади, прохідна, котельня».
Ось така, власне, ніби і проста трудова біографія, але за цими кількома рядками — десятки років, наповнених постійним неспокоєм і величезною відповідальністю. Адже недарма Микола Олександрович вважається одним із найбільш професійних керівників — коли інші його колеги, готуючись до звітів перед обласним начальством, везуть із собою купу паперів та записів, «шпаргалок», то у Додонова всі ці записи — у голові, він має просто феноменальну пам’ять! Все, що стосується його професійної діяльності і обов’язків, знає і пам’ятає, але, водночас, зітхає скрушно — надто багато «паперової» роботи останніми роками стало — скільки часу у людей забирає! Але ж нікуди не подінешся — такі вимоги. І їх потрібно виконувати, бо дисципліна — перш за все. Як і в будь-якій справі, а в галузі газового господарства — безумовно, це питання навіть не обговорюється.
Микола Олександрович зауважує з цього приводу: «В нашій галузі, як, можливо, в жодній іншій, треба бути чесним і добросовісним. З газом потрібно бути на «ви». Нині в «Новоград-Волинському УЕГГ» працює близько 350 чоловік.
Це — чотири райони: Новоград-Волинський, Баранівський, Червоноармійський і Ємільчинський.
Кадри на таку роботу потрібно підбирати дуже ретельно. Ми вдячні нашому машинобудівному технікуму, де випускають спеціалістів газового господарства. Нині у нас працює близько 60 випускників цього навчального закладу. Ось нещодавно наша молодь виграла кубок спартакіади ВАТ «Житомиргаз». Не стоять на місці, прагнуть кар’єрного росту, продовжують навчання в інститутах. Взагалі у нас хороший колектив. Специфіка роботи полягає ще й у тому, що люди до нас часто звертаються з тих чи інших питань, і я кажу своїм підлеглим, якщо помічаю, що є моменти нерозуміння, — а ви поставте себе на їх місце, якщо з вами будуть так поводитися, — вам сподобається? Прийшла старенька бабуся — можливо, вона щось не розуміє, але потрібно набратися терпіння і вирішити це питання. На жаль, заробітна плата сьогодні на підприємстві не така вже й висока, а відповідальність — велика. Багато зі спеціалістів вимагається, хотілося б, щоб і оплачували їх роботу відповідно. Це мені як керівнику теж не може не боліти. Роботі потрібно віддаватися, а не жити від зарплати до зарплати. І я щиро вдячний колективу за те, що вони справжні професіонали своєї справи, що розуміють і виконують всі поставлені перед нами завдання.
Микола Олександрович у 2007 році отримав почесне звання «Ветеран ВАТ «Житомиргаз», а минулого року ­нагороджений почесною відзнакою НАК «Нафтогаз України» 3 ступеня. Колектив «Новоград-Волинське УЕГГ» щиро вітає свого керівника з прекрасним ювілеєм і бажає М.О.Додонову ще багато років плідної праці на благо рідного підприємства, здоров’я, життєвої наснаги та натхнення, радості від кожного дня та успіхів у всіх ­починаннях!