ПОМИНАННЯ 4/2012

2 роки світлої пам’яті Володимира БАНЦЕРА

28.07.1988-25.01.2010 рр.

Ти не вернешся, не озирнешся,

Не станеш мудрим і сивим.

Ти в нашій пам’яті залишишся

Завжди красивим й молодим.

Царство Небесне тобі, рідненький.

Батьки, брат

29 січня — 40 днів, як немає з нами дорогої рідної нам людини Володимира Івановича ПОДЕЙКА

Якби ж ти міг ще довше жити,

Були б щасливі внуки й діти.

Але не в силах ми змінити

Господню волю у житті.

Тебе ми будем пам’ятати,

Ти був найкращим в світі

Чоловіком та батьком.

Таких, як ти, не забувають,

Таких лиш вічно пам’ятають.

Царство тобі Небесне,

Вічний спокій.

Любимо тебе, сумуємо.

Дружина, діти, онук

26 та 27 січня минає 13 років, як перестали битися серця Валерія БУР’ЯНЦЕВА та Петра КРАВЦЯ

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю про вас, наші друзі і рідні. Царство Небесне і світла пам’ять вам.

Друзі

Є сили, що можуть забрати з життя,

Та з пам’яті рідних — ніколи...

30 січня — річниця пам’яті Ніни Антонівни НЕСТЕРУК

Не можна виказати словами той біль, що залишився в наших серцях назавжди. Нам так не вистачає тебе, твоїх мудрих слів, щедрої турботи, доброї поради. Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю твоєю, мамо, сестричко. Царство тобі Небесне, вічний спокій. Любимо тебе, сумуємо.

Сумуючі син, невістка, онуки, сестри, племінники, вся родина

29 января — 40 дней, как трагически погиб Сергей Анатольевич МЕЛЬНИК

Мой верный друг, моя опора,

Душевный, лучший из людей.

Прощай навек, душа родная,

Свой прекратил ты жизни бег,

От нас на небо улетая,

Прощай, любимый человек.

Земля пусть пухом тебе будет,

И путь на небо будет тих,

Никто тебя не позабудет,

Прими, мой друг, последний стих...

Друзья Юлия и Сергей

Как много нашего ушло с тобой...

Как много твоего осталось с нами...

30 января — год, как ушёл от нас Николай Михайлович КРАВЕЦ

Ушёл из жизни очень рано,

Никто не смог тебя спасти.

Как глубока на сердце рана,

Пока мы живы — с нами ты.

Холодный камень обнимаем,

Несём к подножию цветы.

Боль и тоска не покидают.

Ушли надежды и мечты.

Твоя душа — чиста, родной наш.

Пусть будет ей легко.

Вечно скорбящие мама, бабушка, брат, сёстры, племянники, родные и близкие

26 січня — 40 днів, як пішла у вічність дорога, рідна наша дружина, матуся, бабуся Ніна Григорівна ЯНЧЕВСЬКА

Вже 40 днів, як навіки перестало битися любляче й щире серце нашої дорогої матусі. Вже далеко від нас, але ми не можемо в це повірити. Не вистачає нам Вашої материнської любові, поради, турботи, добрих слів та тепла, рідненька. Час неспроможний загасити нестерпний біль у душі і рани серця. У світі серед безлічі облич вже не зустріти Вашої посмішки та ніжного голосу. Ми Вас ніколи не забудемо. Ви завжди залишитеся в наших серцях. Не заросте ніколи та стежина, що провела Вас у
останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Нехай свята земля береже Ваш вічний спокій, а Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять.

Вічно сумуючий чоловік, дочки, син, зяті, невістка, онуки

29 января — год, как перестало биться сердце сына, брата, друга Андрея Владимировича ДРАЧУКА

С того ужасного и страшного события не было еще совсем и дня, чтобы не заплакали родители, чтоб его не вспомнили друзья. Вот стоим мы над его могилой, слезы так и катятся из глаз, как и прежде, он родной и милый, и всегда он будет жить в сердцах у нас. Тишина вокруг, одни лишь птицы песней разбивают пустоту, двух миров разрушить бы границы, чтоб покинуть смог он эту тьму. Смотрит с фотографии надгробной ясный взгляд, как будто бы живой, кажется, услышим его голос, тот
спокойный, добрый и родной. Теперь мы в гости лишь сюда к тебе приходим, вот только не встречаешь здесь нас ты. И как ни больно, здесь тебя мы не находим, лишь фото, крест и свежие цветы. Печали дрожь пронзает наше тело, поверить мы не можем, не хотим… И сколько бы не проходило время, забыть его мы не дадим. Уходим мы, скрепя закрылась дверца, а он лежать остался навсегда, от страшной боли сжато наше сердце, в мгновенье это не нужны слова...

Вечно скорбящие мама, Даша, Тима, Сергей, бабушки, все родные и друзья

Є сила, що може забрати життя, Та з пам’яті рідних — ніколи...

1 лютого минає рік, як страшна хвороба забрала від нас дорогу і рідну людину Романа Митрофановича КАМИША

21.09.1957-01.02.2011 рр.

Пам’ять про тебе завжди з нами. Ти пішов та залишив печаль і сльози. Час ніколи не загоїть біль у наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі дружина, теща, діти та онучка

29 января — год, как остановилось любящее, заботливое сердечко нашей мамочки, жены, бабушки Риммы Нестеровны ВЛАСОВОЙ

Родная наша, до сих пор не верится, что мы тебя больше никогда не увидим. Еслы бы ты знала, как с каждым днём все сильнее мы ощущаем твоё отсутствие. Но уверены, что душой ты всегда с нами. Не понятно, за что судьба послала тебе мучительную смерть?! Прости нас, что не смогли тебя спасти! Спи спокойно, любимая. Царство тебе Небесное и вечный покой.

Скорбящие родные

26 січня — 3 роки, як пішов із життя люблячий чоловік, батько Анатолій Михайлович ШУЛЬГА

Немає в світі таких слів,

Щоб передати наше горе.

Наш плач сердець, Наш крик душі

Ти не почуєш вже ніколи.

Низько вклоняємось тобі.

Земля тобі хай буде пухом

І вічне Царство в Небесах.

Тебе ніколи не забудем.

Назавжди ти — В наших серцях.

Сумуючі дружина, дочки, зяті

24 січня минуло 40 днів, як перестало битися серце Анатолія Миколайовича КУРКАЧА

Тепло душі твоєї залишилося разом з нами. Нехай свята земля береже твій вічний спокій. Пам’ять про тебе залишиться назавжди з нами. Царство Небесне тобі і вічний спокій. Всі, хто знав Анатолія Миколайовича, пом’яніть його добрим словом.

У скорботі мама, сестра, брат та всі рідні