«ПОКИ У ВОДІ — ГОВОРЯТЬ, КОЛИ ВИТЯГНЕШ, — ТІКАЮТЬ!»

Такими словами, що винесені у заголовок, жартують працівники нашої рятувальної станції на воді. Мовляв, коли людина топиться, то може розповісти про все, що хочеш, а коли порятуєш її і цікавишся ім’ям, місцем проживання, то починає втікати. Чому? Відповідь досить ­проста: якщо у «водну» пригоду потрапила дитина, то, певна річ, вона боїться, щоб про це не дізналися батьки, бо «отримають на горіхи»; коли ж це дорослий чоловік, то не хоче мати справу із правоохоронцями чи з іншими службами, яким рятівники повинні повідомляти про той чи той випадок.
Жарти — це сказано умовно. А загалом, професія рятівника складна і відповідальна. Тут не тільки потрібно бути фізично сильним, мати вольовий, рішучий характер, а й бути в якійсь мірі психологом, оскільки справу маєш із людьми, котрі, потрапивши в біду, насамперед потребують моральної підтримки.
23 січня, близько першої години дня, на території пляжу, що в районі пішохідного мосту, провалилися на кризі двоє дітей.
Як розповів Анатолій ­КОЛЕСНИК, начальник міської комунальної рятувальної станції на воді, цього дня багато дітей, приблизно 10-11 років, із самого ранку бігали по кризі, від пішохідного мосту і аж до так званої дубини, що за рятувальною станцією.
— Наші працівники, — говорить Анатолій Володимирович, — які були цього дня на зміні і які проводили обстеження Случі від житомирського мосту і до колишнього пивзаводу, робили дітям зауваження. Пояснювали, що лід тонкий, бігати по ньому небезпечно, можна провалитися. Та ці застереження дітвора не брала до уваги.
Борис КОТ, рятувальник:
— Було це в обідній час. Я саме записував до робочого журналу дані про обстеження річки. Коли чую крик, що долинає з боку пляжу. Я відразу вибіг надвір і побачив, що неподалік скель бовтаються у воді двоє дітей і кличуть на допомогу. Я крикнув своєму колезі, Миколі Цілику, щоб швидко хапав спеціальні засоби рятування і біг слідом. Першим вдалося витягти хлопчика років дев’яти. Коли побачив, що дівчинку, років семи, почало затягувати під лід, змушений був стрибати у воду, щоб її не забрала страшна стихія. Потім малечу на руках заніс до станції.
За словами рятувальників, потопельниками виявилися брат із сестрою. Судячи з одягу і до того, як вони говорили, було очевидно, що діти з бідної або неблагополучної сім’ї. На станції їх одразу напоїли гарячим чаєм, обсушили. Прізвища свого дітлахи не назвали. Проте сказали, що живуть по вулиці Радянській.
Коли один із рятувальників повів винуватців події додому, то ті відмовилися показувати свій будинок, мабуть, боялися батьків. Довелося капосників відпускати.
До речі, рятувальники відзначають три основні категорії «своїх клієнтів», котрих найбільше доводиться рятувати. До перших відносяться особи в нетверезому стані, до других — діти, до третіх — рибалки.
Минулого року один чолов’яга вирішив «по-скоренькому» перейти річку навпроти шпиталю. Проте, до берега не дійшов, провалився. Так волав про допомогу, що його «глас» почули навіть у приміщенні рятувальної станції (до неї було з півкілометра). Доки рятувальник Василь Борсученко (вже не працює) витягував із ополонки п’яненького небораку, той устиг розповісти, де він випив, як його звати, скільки йому років, яка національність, статус… Але коли бідолаху витягли на берег та спитали, де він живе, то «потопельник» відмахнувся: «Та тут близенько». А відтак почав утікати. Хміль, як рукою зняло!
Минулорік, улітку, біля пішохідного мосту рятувальники виловили бездиханне тіло дівчини. Проте, коли послухали, пульс у «дрейфувальниці» пробивався. Терміново почали відкачувати, бити по щоках. На щастя, отямилася. Згодом з’ясувалося, що їхня компанія відпочивала на острівку, де «Лісову пісню» Лесі Українки ставили артисти. Хлопці і дівчата пили, веселилися. А як молода особа опинилася у воді, — не пам’ятає. Мабуть, постарався той, «що у скелі сидить». Дивує інше, як ця жінка, мов колода, без тями стільки пропливла і не втопилася?
Її забрала «швидка». Потім подзвонили до рідних. Але її мачуха сказала: «А навіщо ви її рятували? Хай би плила далі!». Ось так…
Інша компанія відпочивала трохи ближче — під вербами, поблизу фортеці. Ніхто не помітив, як один хлопець із гурту пішов купатися. Схаменулися наступного дня, вранці. На сполох ударила мати зниклого молодика. Проте, його тіло вже знайшли біля недобудованого мосту.
Є герої, котрі, взявши добряче на груди і аби козирнути перед дівчатами, пливуть за течією певну відстань, а потім — проти неї. Однак, нерідко трапляється, що, подолавши половину шляху, починає задихатися і кричати: «Рятуйте!».
Часто топляться рибалки. То заплутається у власній сітці, то перевернеться на човні і бракує сили доплисти до берега, то провалюються на кризі. Зазвичай такі випадки трапляються в нетверезому стані. До речі, коли я мав уже йти з рятувальної станції, один із її працівників показав у вікно, мовляв подивіться, «наші клієнти» йдуть! Я подививсь у вікно. Було незрозуміло: чи то рибалки вели велосипеди, чи то велосипеди вели рибалок, — настільки хлопаки «накачалися»!
От як у такому стані не потрапити під кригу? Тим більше, тонку, що завтовшки всього 2-4 сантиметри! Кожен думає, що лихо його обмине. Але практика доводить протилежне.
Минулого року, в березні, перед льодоходом, четверо дітей довбали лід біля берега. Несподівано відламався шматок крижини, і дітей понесло в напрямку шпиталю. Невідомо чим би все закінчилося, якби дітлахів на крижині не побачив рятувальник Олександр Бокало. Швидко зреагував, дітей врятував.
Минулої пізньої осені (вже порошив сніжок) молода жінка хотіла покінчити життя самогубством. Зайшла по пояс у воду, але тут підоспів Борис Кот. Якось зумів переконати самогубцю, що не варто цього робити. Послухала, вийшла з води. Її запросили до рятувальної станції. Напоїли чаєм. Згодом з’ясувалося, що причиною такого вчинку стала вагітна жінка, котру та пустила до себе в оселю, а сама лишилася на вулиці. Мовляв, ніде жити, нікому не потрібна.
То хіба через це треба топитися? В когось буває набагато гірше. А свої проблеми потрібно вирішувати. Є знайомі, родичі, зрештою, різні інстанції.
Вода… Вона завжди притягує людей. З нею потрібно бути «на ви». Вода не тільки приносить велике добро, оживлюючи землю, а й має велику силу. Наші пращури воді надавали велике значення. В неї не плювали, без потреби не купалися (особливо п’яними), бо може покарати.