ВРАЖЕННЯ ВІД ПОЇЗДКИ

На минулому тижні голова районної ради Віктор Гончарук побував з робочою поїздкою в Польщі. Своїми враженнями від цієї поїздки він поділився з нашим кореспондентом:
— Наша поїздка відбулася в рамках проекту «Європейського діалогу» школи лідерів і була профінансована польським фондом Ф.Ебеха. Заздалегідь було проведено анкетування, за результатами якого на навчання до Польщі (а ці сім днів і були навчальними) вирушило 15 українців з різних регіонів нашої держави. Метою навчання було вивчення досвіду місцевого самоврядування. Була дуже насичена програма. І в ході всіх цих зустрічей та навчань ми дізналися багато нового і відповіли для себе на багато запитань.
— Чому саме Польща так активно співпрацює з Україною з питань розвитку місцевого самоврядування?
— Тому, що свого часу саме полякам вдалося провести успішну реформу місцевого самоврядування, яка сьогодні вже дає певні результати. Крім того, ця країна є нашим найближчим сусідом, а ще й нацією, яка дуже близька нам за менталітетом. Вони займаються реформуванням з початку 90-х років. Скажімо, тій же Німеччині чи Франції така співпраця вже не цікава, бо в них вся ця система вже відлагоджена.
— То саме на реформі місцевого самоврядування і була зосереджена вся увага?
— Це було основним питанням, а також нас цікавило і ми вивчали реформування системи освіти. По-перше, хочу сказати, що поляки почали реформувати своє місцеве самоврядування з 91-го року і перший етап цих реформ закінчився у 99-му році. На рівні сільських рад відбулося укрупнення і були створені гміни, до складу яких входить 18-25 тисяч населення. Другим етапом було створення повітів (по типу наших районів), які формувалися близько трьох років. Разом з тим укрупнювалися воєводства, яких зараз нараховується 16, а було 40.
— Це дуже нагадує моменти тієї адміністративної реформи, яка пропонувалася Україні, але так і не була втілена в життя.
— Так, схема приблизно така ж. Дійсно, в Україні була спроба провести адмінреформи, але на великі протидії цього зробити не вдалося. Я ж особисто переконався у тому, що за згаданою мною схемою місцеве самоврядування у Польщі успішно діє, і всі ці реформи місцевого самоврядування не оминули і освіту.
— У чому це виражається?
— Я почну з того, що у Польщі, як і в нас, ще донедавна була велика кількість шкіл. Тепер невеликі школи закриті, а всі кошти спрямовуються на розвиток великих, основних шкіл. Сама система освіти також зазнала змін. Якщо раніше там була восьмирічна школа, то тепер діють шестирічні початкові школи, та ще плюс три роки навчання в гімназії. Всі дев’ять років здобування освіти є обов’язковими для кожного. Далі можна піти навчатися в ліцеї, загальноосвітні або професійні, загальноосвітні за три роки готують до вступу у вузи, а професійні ліцеї дають спеціальність. Також є технікуми, які за чотири роки навчають якійсь конкретній професії. До речі, не обов’язково йти вчитися до ліцею чи технікуму, бо і після дев’ятирічного навчання, після гімназії можна отримати робітничу професію. А загалом у Польщі 50 відсотків бюджету йде на фінансування освіти.
— Як же добираються діти до великих шкіл з віддалених населених пунктів?
— Дітей підвозять як комунальні автобуси, так і ті, що їх орендує гміна. Якщо у нас в районі на даний момент 61 школа, то у поляків на таку ж кількість населення — удвічі менше. Для того, щоб школа була самоокупна, у ній має навчатися не менш як 350 учнів. На жаль, демографічна ситуація в Польщі не краща, як у нас, у сім’ях там виховується одна, рідко, дві дитини, а три-чотири — як виключення.
— А яку функцію там виконує відділ освіти?
— Відділу освіти у них немає. Є лише куратор з воєводства, який раз у рік проводить нагляд кожної школи. Хотілося б ще зазначити, що діти в школах харчуються за кошти батьків, і лише невелика кількість дітвори з малозабезпечених родин харчуються безкоштовно. Цікавий і той факт, що в школах дуже розповсюджена християнська етика — в кожному класі висить розп’яття, і уроки етики проводять ксьондзи.
— Вікторе Васильовичу, а що виграли поляки від того, що вступили в Євросоюз?
— У Євросоюз не хотіли вступати лише аграрії. Проте, вони ж від цього і виграли. Польща вступила до Євросоюзу у 2004 році, і нині аграрії отримують дотації на всі види сільськогосподарської продукції. Зараз дуже зросла земля в ціні і сільгосппродукція досить недорога. Польські аграрії знаходяться в набагато кращому стані, ніж наші. А що виграли — отримують допомогу на розвиток — 4 відсотки бюджету Євросоюзу було виділено для Польщі. До прикладу. За шість років Клюгбецький повіт отримав на розвиток 427 мільйонів злотих, по 70 мільйонів у рік (десь 140 мільйонів грн). За ці кошти будувалися дороги, проводилася каналізація, водопроводи. То хто може виступати проти такої допомоги євроспільноти. Як на мене, євроінтеграція для України принесе не лише економічні здобутки, а й суспільну інтеграцію.