ПОМИНАННЯ 11/2012

16 марта — 6 лет светлой памяти Ивана Фёдоровича ГРИЦЕНКО

Сердце погасло, будто зарница,

Боль не притушат года.

Образ твой вечно будет храниться

В памяти нашей всегда.

Ты жизнь свою прожил достойно,

Оставив память нам на век.

В безмолвном мире спи спокойно,

Любимый нами человек.

Скорбящие родные

19 березня минає рік, як перестало битися серце найдорожчої людини — чоловіка, батька, дідуся Василя Петровича КОПАЧА

Не можна змиритись, не можна повірить,

Що це вже навіки, що це назавжди.

Як боляче без тебе, рідний, жити,

Душа ридає, тужить і болить.

Ніким тебе не можна замінити,

І сльози ллються, мов струмок біжить.

Все пам’ятаємо: твої слова, усмішку,

І радощі, й тривоги кожен раз...

Та до могили топчемо доріжку,

Минуле ж не повернеться до нас.

Більшої втрати немає,

Як втрата твого життя.

Серце в печалі ридає,

Немов зупиняє буття.

Сльозами не вилити болю,

Та й криком не вернеш тебе.

Ніщо не зарадить вже горю,

Без тебе життя вже не те.

Таких, як ти, не забувають,

Таких лиш вічно пам’ятають.

Царство Небесне і вічний спокій твоїй добрій душі. Земля тобі пухом. Всі, хто знав нашого дорогого і люблячого Василя Петровича, пом’яніть його разом з нами.

З глибоким сумом дружина, діти, онук, всі рідні

19 березня минає рік, як перестало битися серце дорогої нам людини — Василя Петровича КОПАЧА

Вже рік, як ти пішов від нас, з життям так рано розлучився. Ти жив, як міг, не забуваючи нікого, з відкритим серцем і щирою душею мандрував по життю. Одна лиш мить все обірвала, одна лиш мить — тебе не стало. Чому така жорстока смерть тебе забрала. Адже росте онучок, якого ти так любив. Життя вирує, а тебе немає. Тобі б ще жити, але доля так розпорядилась... Та знай, наш рідний, що в серцях у нас навіки ти лишився. Хай земля тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне.

Сумуючі сестри, братики, всі рідні

Кажуть, Бог забирає найкращих...

18 березня минає рік світлої пам’яті Леоніда Миколайовича МАРТИНЮКА

Ти завжди живеш у наших серцях, щодня ми згадуємо Твої мудрі поради і повчання. Ти був працьовитою, справедливою та чуйною людиною. Не можемо уявити, що Ти ніколи не усміхнешся... Скільки б не минуло часу, Ти завжди будеш поряд із нами, і пам'ять про Тебе ніколи не згасне у наших серцях. Хай над Твоєю могилою співають пташки, а на квітах буде роса — то наші сльози, пам’ять про Тебе. Хай земля буде Тобі лебединим пухом. Вічна пам'ять і Царство Небесне.

Велика родина

21 марта — 40 дней светлой памяти Екатерины Леонидовны МАТВИЙЧУК

Ты нас покинула, родная, настал разлуки скорбный час.

Но всё по-прежнему живая, ты в нашем сердце, среди нас.

Не слышно голоса родного,

Не видно добрых, милых глаз,

Зачем судьба была жестока?

Как рано ты ушла от нас.

Тебя уж нет, а мы не верим,

В душе у нас ты — навсегда,

И боль свою от той потери

Мы не излечим никогда.

Родители, муж, дочь Юлия, сын Александр, невестка Татьяна, сёстры с семьями

22 березня минає 40 днів, як не стало нашої дорогої матері, бабусі Віри Михайлівни КОНДРАТЮК

Низько вклоняємося перед тобою, наша рідненька, завжди будемо пам’ятати, згадувати і молитися за тебе. Нехай Господь пошле тобі Царство Небесне та вічну пам’ять. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

В скорботі дочки, зяті, онуки, правнуки

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть...

16 березня минає рік, як перестало битися серце Миколи Петровича ШИМАНСЬКОГО

Ще трохи пожити у думці було і, мабуть, пожив би, та сонце зайшло... На душі біль, жаль і сум. Та пам’ять про тебе буде вічно жити в наших серцях. Царство Небесне та вічний спокій тобі.

Вічно сумуючі мама, дружина, донька, зять, син, невістка, онучки та всі рідні

Хорошій людині — пам’ять вічна...

17 березня — 40 днів, як безжальна смерть забрала від нас дорогого, рідного чоловіка, батька, дідуся Фелікса Павловича ЗУБРИЦЬКОГО

Не можна виразити словами той біль, що залишився у наших серцях назавжди. Нам так не вистачає тебе, твоїх мудрих порад, щирої турботи, доброго слова. Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю твоєю. Царство тобі небесне, вічний спокій. Любимо тебе, сумуємо.

У вічній скорботі дружина, дочка, син, невістка, онуки та рідні

14 березня — рік, як пішла з життя Леонтина Адольфівна ЛЕВИЦЬКА із с.Олександрівка

І не забути, і не вернути, і не висловити словами всієї скорботи і печалі. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне та вічний спокій.

Діти, онуки, правнуки

17 березня — рік світлої пам’яті нашого дорогого Петра Миколайовича ФІЛЬЧЕНКА

Тепло душі твоєї залишилось разом з нами. Пам’ять про тебе — з нами назавжди. Нехай твій вічний сон буде Богу угодний, а душі твоїй хай буде тепло і сонячно. Царство тобі Небесне, де немає ні сліз, ні горя, а тільки вічний спокій. Всі, хто знав Петра Миколайовича, пом’яніть його добрим словом. А хто забув, — згадайте.

Сумуючі дружина, мама, всі рідні

9 березня перестало битися серце нашого дорогого чоловіка, батька, дідуся Петра Петровича МЕЛЬНИКА

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю про тебе. Царство Небесне душі. Вічна пам’ять.

Сумуючі дружина, діти, онуки

17 березня минає 40 днів, як пішла з життя Ганна Трохимівна БОЙКО

Здається нам, що ти в дорозі,

Що скоро станеш на порозі.

Не хоче серце з цим змиритись,

Що в очі вже не подивитись.

Молитва хай дійде до тебе,

Щоб рай був там тобі на небі,

А пам’ять на землі зоріла.

Царство Небесне,

Вічний спокій душі твоїй.

Хто пам’ятає, — пом’яніть,

Хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі чоловік, дочки, брат

Є сила, що може забрати життя, а з пам’яті рідних — ніколи...

16 березня — 20 років, як безжальна доля забрала в нас дорогу нам маму — Леонтину Леонтіївну ДОБРОВІНСЬКУ

Із серця капає сльоза,

Палає біль, кричить душа...

Якби могла ти довше жити, —

Були б щасливі внуки й діти.

Але не в силах ми змінити

Господню волю у житті.

Тебе ми завжди пам’ятаєм,

Була найкраща в світі мама.

Тепла твого серця й душі

Вистачало для нас усіх.

Пам’ять про тебе чиста і світла —

Завжди в наших серцях.

У цей скорботний день, хто тебе знав, — пом’яніть тихим, добрим словом. Хай буде пухом тобі земля, а душі — ­Царство Небесне.

Сумуючі доньки з сім’ями, всі рідні

22 березня — річниця світлої пам’яті Миколи Яковича БАКАЛА

Минає час, а біль і скорбота не залишають нас. Царство Небесне, вічна світла пам’ять і спокій твоїй душі, наш дорогий.

Сумуючі дружина і рідні

19 марта — год светлой памяти Николая Кирилловича УЛЬДЯКОВА из села Немыльни

Тот день, когда свет твоих глаз угас, и сердце перестало биться, стал самым страшным днём для нас, и мы не можем с ним смириться. Из сердца капает слеза, сжигает боль, кричит душа. Мы так хотим вернуть тебя, но сделать этого нельзя. Ушёл от нас ты очень рано, мы не смогли тебя спасти. Глубокая на сердце рана. Ушёл от нас ты и оставил нам боль и печаль. Вечный покой твоей душе, наш дорогой. Царство Небесное, пухом тебе земля. Помяните вместе с нами, кто помнит.

Вечно скорбящие жена, дочери, зятья, внуки, правнуки