ФІАЛКОВИЙ РАЙ ТА ЙОГО МЕШКАНЦІ

АФРИКАНСЬКІ РАВЛИКИ, КОТИ, РИБКИ, ЧЕРЕПАХА ЛЮСЯ ТА МОРСЬКА СВИНКА БУСЯ — НЕПОВНИЙ ПЕРЕЛІК КОМПАНІЇ, ЯКА МЕШКАЄ СЕРЕД... ПІВТИСЯЧІ СОРТІВ ФІАЛОК!
Уявіть собі: зранку ви прокидаєтесь, а навкруги — барвиста фіалкова оранжерея. Ні, не три-чотири вазони з квітами, а щонайменше… п’ятсот! Інакше, аніж квітковим раєм, цю дивину не назвати — щойно переступаєш поріг квартири колекціонерки фіалок Валентини Савчук, як потрапляєш у якийсь інший вимір часу і простору. Тут панує ексклюзивна атмосфера, створена дбайливими руками двох людей — ­подружжя Валентини і Сергія САВЧУКІВ.
Звісно, головна заслуга все ж належить пані Валентині. Нестандартне захоплення, повідала вона, розпочалося досить банально: два роки тому діти познайомили маму з Інтернетом, вона зайшла на квітковий форум і… почалося. За короткий проміжок часу квартира у «Болгарбуді» перетворилася на справжні квіткові хащі. Сьогодні, аби навести тут лад і красу, на своє захоплення подружжя витрачає практично увесь час, чимало коштів і натхнення.
— Знаєте, це як з дітьми: коли дитина одна, то виникає багато проблем і турбот, а коли їх багато, — усе відбувається, наче за конвеєром. Мені завжди подобалося вирощувати квіти, аж раптом виникла ідея створити величезну колекцію фіалок. Головне, аби грунт був професійно підготовлений — ми з чоловіком їздимо по землю для квітів до Києва. У цій землі у мене фіалки ростуть просто з листочка.
Те, що не лише грунт, а й атмосфера у цій квартирі для фіалок надзвичайно сприятлива, не викликає жодних сумнівів. Квіти і господарі, неначе схожі між собою — їх пов’язує якась внутрішня, ледве вловима подібність. Добрі, приємні, скромні люди — фіалки ж теж завжди вважалися уособленням простоти і непоказної, хоч і витонченої, краси. Здається, що усі разом вони якнайвдаліше знайшли один одного: квіти ні на секунду не сумніваються у любові до них, що підтверджується невтомною турботою господарів квартири. Ще б пак, лише на те, аби полити «вихованців», у Савчуків йде понад п’ять годин! А робити це, зауважте, потрібно через кожні два дні, на третій.
Окрім часу, на полив витрачають ще й сорок літрів води. Її пан Сергій привозить на машині з колодязя, потім воду підігрівають до кімнатної температури. Крім того, фіалки потребують щодня дванадцять годин світла, відтак господарі спеціально встановили над квітковими полицями електронний таймер, який програмують на певний час: світло вмикається та вимикається, коли це потрібно. Сорок чотири лампи задіяні у процесі квіткової «світомузики». А сплачувати за це задоволення доводиться близько трьохсот гривень щомісяця.
Найцікавіше, що пані Валентина займається вирощуванням фіалок аж ніяк не заради прибутку, як декому може здатися. Здебільшого — для душі та для спілкування з іншими ко­лекціонерами. Грошей, отриманих від перманентного продажу саджанців, якраз вистачає на те, щоб сплатити за світло. На базар йти з ними незручно, а займатися квітковим збутом господарі не збираються — надто скромні та далекі від гонитви за матеріальними благами люди.
Пані Валентина через Інтернет обмінюється сортами з іншими колекціонерами, постійно цікавиться новими видами, їх у фіалок — безліч. Тому захопитися процесом було досить легко, а душевне задоволення від квітів, говорить жінка, не порівняти з жодними матеріальними видатками, котрі йдуть на догляд за гігантською (як для масштабів квартири) оранжереєю.
— Зате у мене не виникає проблем, чим зайняти себе впродовж дня, — усміхається Валентина Савчук. — Маю сезонну роботу, взимку, тож увесь свій вільний час маю змогу приділяти квітам.
Коли квіти є приємною віддушиною для жінки — це цілком природно. Натомість не кожен чоловік витримає захоплення дружини, що займає увесь її час. «Він у мене розумничок, справді допомагає і підтримує, а я за це йому дуже вдячна», — просто і щиро говорить про свого союзника по справі Валентина Савчук.
Чоловік Сергій натомість зізнається, що постійно возити воду та робити полиці для нових і нових горщиків йому не надто до вподоби — це швидше «напряг», ніж відпочинок. Але він не проти захоплення дружини, бо головне, що спонукає його допомагати: якщо дружину квіти настільки люблять, то чому б її не підтримати?
Цих милих і привітних людей люблять не лише квіти. Тваринний світ у, здавалося б, звичайній квартирі теж представлений у небувалому розмаїтті: поруч із акваріумними рибками граціозно ніжаться на дивані пантероподібний чорний кіт Філіп та пухнаста кокетка —кицька Діна. Грітися у їх шерсті надзвичайно люблять морська свинка Буся зі своєю кращою подругою — черепахою Люсею.
А довершують прикольну компанію… гігантські африканські равлики. Їх тут, у квартирці-коробці, ­справжня сім’я. До речі, взагалі равликовий «виводок» сягає двохсот-трьохсот штук. Звісно, доводиться їх знищувати, бо інакше вони вже заполонили би увесь Новоград. Равлики, до речі, справжні гурмани — полюбляють ряжанку, домашній сир, огірки з корейською морквою… Ще у Савчуків колись жили папуги, а якщо би була впевненість, що собака не порушить гармонію і спокій у квартирі, то господарі завели б собі на додачу й чотириногого друга…
Щодня, прокидаючись у квітковій красі та дбаючи про братів наших менших, подружжя Савчуків отримує задоволення від створеного власноруч куточку природи на п’ятому поверсі багатоповерхівки. Побільше б таких людей — і світ став би добрішим.