Важкі хмари чорної печалі закрили від нас сяйво весняного сонця, безжальний біль увірвався у наші серця, страшний сум міцно стиснув наші душі, і гіркі сльози наповнили наші очі у ці дні. Пішла з життя наша подруга, гарна дівчинка, славна учениця і не по роках талановита дитина — Валерія НАУМЕНКО

Останні місяці Лєра провела у лікарні. Ми всі молилися за неї і вірили, що жорстока хвороба не насмілиться губити красу та молодість і відступить. Ми завжди знали, що Лєра — борець, і вона таки боролась. Вже прикута до ліжка, через біль та страждання, вона малювала картини, ліпила різноманітні композиції, вишивала бісером. Її роботи були яскраві, талановиті і такі життєстверджуючі, що заряджали доброю енергетикою і вірою у найкраще усіх, хто їх бачив. Але люта безсердечна сила
вирвала з вирію життя цю Квіточку і віднесла від нас за край. В одну мить смерть чорним жалем накрила всі наші надії та сподівання. Лєри не стало...

Ми завжди пам'ятатимемо цей погляд, повний життя і радості, цю світлу і щиру посмішку, пам'ятатимемо цю талановиту і гарну дитину.

Шановні Лєрині мамо і тато, братику, рідні і близькі, ми розділяємо з Вами цю страшенну біду і єднаємось з Вами у цьому невиправному горі. Ми сумуємо, ми плачемо, ми молимось... Вічная пам'ять і Царство Небесне!

Учні, батьки, класний керівник 4-В класу СШ №4

Немає горя більшого на світі,

Коли від нас навік відходять діти...

12 травня — 9 днів, як велике горе увірвалося до нашої сім’ї, після тривалого лікування залишила земне життя кохана донечка, сестричка, хрещениця Валерія НАУМЕНКО

В той день навкруг життя буяло,

А серце так хотіло жити,

Тебе в нас, дорогесенька, не стало,

І ми не в силах щось зробити…

Пішла ти, донечко, від нас

В самому розквіті життя,

І в нашій пам’яті навіки

Тобі не буде забуття.

Була для нас ти, наче пташка,

Мов щебетливий соловей.

Без тебе сумно нам і важко,

І серце плаче кожен день.

У вічній скорботі родина НАУМЕНКІВ

Валеріє!

Тебе чекали ми у школі, а ти пішла на Небеса,

Та, видно, що така є Божа воля.

Хай же святою буде путь твоя,

За тебе ми щодня молились Богу, як могли,

Хотіли, щоб здоровою була,

Пробач, хороша, що не допомогли.

Хоч нас багато є, а ти, малесенька, одна,

Пора квітуча тебе проводжає,

Земне й Небесне у цю мить злились.

Хай Царство Боже тебе зустрічає,

А ти маленьким ангелом до нас вернись.

Велике горе увірвалося у нашу шкільну родину. Не стало однієї із кращих учениць школи — Валерії Науменко

Страшна хвороба забрала її з-за шкільної парти. За три роки навчання Валерія була активним учасником шкільного життя, запам’яталася нам як вихована, дружелюбна, обдарована, життєрадісна дівчинка. Висловлюємо щирі співчуття батькам і всім рідним покійної. Хай ніколи не заросте стежина до її останнього місця спочивання, а птахи хай співають їй щодня. Вічна пам’ять і Царство Небесне.

Учнівський, батьківський та педагогічний колективи СШ №4

16 травня минає рік з дня смерті дорогої нам людини — Віктора Леонідовича АННЄНКОВА

Світла пам’ять про тебе залишається в наших серцях. Нехай пом’януть тебе всі, хто знав. Царство Небесне твоїй душі і вічний спокій.

Сумуючі діти, онуки

9 мая — 9 дней, как ушёл из жизни любимый муж, отец — Виктор Александрович КАРПЕЙЧИК

Ты ушёл из жизни слишком рано,

Нашу боль не выразят слова.

Спи, родной, ты — наша боль и рана,

Память о тебе — всегда жива.

Жена, дети

16 травня минає рік, як пішов з життя Андрій Васильович МЕЛЬНИК

Не можна висловити той біль, що залишився в наших серцях назавжди. Нам так Вас не вистачає, Ваших мудрих порад, доброго слова. У цей скорботний день, хто Вас знав, нехай пом’януть ­добрим словом. Хай буде пухом Вам земля, а душі — Царство Небесне.

Сумуючі діти, онуки, правнучок

9 мая проходит полгода, как трагически ушёл из жизни дорогой нам человек — Анатолий Сергеевич КОТ

Ты ушёл в святую вечность

И боли нашей не помочь,

И имя боли — бесконечность…

Ушёл от нас ты в мир иной —

Туда, откуда нет возврата,

Оставив память о себе,

Любовь, печаль и боль утраты.

На небе царствовать тебе,

А нам носить к могиле розы.

Пусть земля тебе будет пухом,

А душе — вечный покой.

Вечно скорбящие родные

9 травня минуло 5 років, як пішов у вічність дорогий син, батько, дідусь Віктор Володимирович ГРУШЕНКО

Не висловити всю глибину горя і смутку, які живуть у наших серцях. Дуже рано він пішов у вічність, залишивши нам добру пам’ять і згадку про себе. Хай буде пухом земля, а душі — Царство Небесне. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі мати, діти, онуки, всі рідні

ПОДЯКА

Щиро дякуємо рідним, хрещеним, СШ №4, садочку №6, іншим навчальним закладам, церквам католицькій та Ієгова, жителям с. Кикова, газеті «Звягель», всім, хто допомагав та підтримував нас увесь цей час, у тяжкому горі — лікуванні та похованні найдорожчої для нас — Валерії НАУМЕНКО

Родина Науменків