«ДОБРІ СПРАВИ САМІ ЗА СЕБЕ ГОВОРЯТЬ»

Селяни, які з раннього ранку до пізнього вечора працюють коло землі, вирощуючи хліб і до хліба, терплячі до всіляких негараздів і через постійну зайнятість не завжди знаходять час, щоб подбати про власне здоров’я. Так було завжди, а ще неодноразово доводилося у тому переконуватися під час зустрічей і робочих поїздок нашого земляка Володимира Литвина по невеликих населених пунктах Полісся. Довірливо сповідаючи Володимиру Михайловичу про найбільш актуальне і наболіле, жителі сіл стурбовані, насамперед, тими проблемами, які виникають зі здоров’ям. Саме стосовно питань здоров’я — маса звернень, листів. Розуміючи все це, Володимир Литвин виявив бажання допомогти землякам, і серед пріоритетних своїх завдань визначив — наблизити медичну допомогу до жителів сіл. Щоб кожен селянин міг пройти медичний огляд, отримати консультацію і направлення, при потребі, до необхідного фахівця, просто у своєму населеному пункті. Не потрібно нікуди далеко їхати, марнувати час, вистоювати черги чи витрачатися на транспорт — медики самі приїдуть навіть у найвіддаленіші села Новоград-Волинщини. Звісно, виїзди бригад лікарів практикувалися і раніше, але така форма роботи потребує додаткових затрат, і через це впроваджувалася досі лише по мірі можливостей та фінансування галузі, яке, як відомо, дуже обмежене. Тож, враховуючи, що бюджетних коштів для матеріально-технічного забезпечення проведення загальної диспансеризації жителів сіл не вистачає, адміністрація міськрайТМО звернулася до голови правління Благодійного Фонду «Майбутнє Полісся» Володимира Литвина з проханням допомогти профінансувати цей захід, на що отримали згоду.
Проведення медичних оглядів мешканців сіл Новоград-Волинського району розпочалося з другого липня у селах Лебедівка, Яворівка, Кам’яний Майдан, Миколаївка, Барвинівка, Тальки і триватиме наступні три місяці, згідно з розробленим графіком.
Тож 3 липня ми завітали у Яворівку, аби з вуст самих селян почути про те, як проходить медогляд.
Виїхали ще вранці, але спекотне сонце, яке ці перші липневі дні практично розжарює землю, вже підняло стовпчик термометра до сорока градусів, і більш-менш комфортно можна було почуватися хіба що у затінку. На щастя, яворівський фельд­шерський пункт, де проходив медогляд, досить прохолодний, і з десяток пацієнтів літнього віку очікували своєї черги, тихо перемовляючись поміж собою про останні новини. Серед таких, звісно, і сьогоднішній приїзд медиків. Уважно розпитували «як воно там» тих, хто вже виходив від лікарів. «Дуже добре, що коло дому, що не треба бігати поверхами, де біля кожного кабінету чекаєш, а все тут — і відразу», — зітхнула полегшено немолода жінка, яка поспішала вже до свого господарства. Селяни відзначали, що лікарі дуже уважні, доброзичливі, тож «дай боже Литвину здоров’я, який таку добру справу для нас зробив». Саме такі слова пролунали з вуст Ганни Антонівни Алексюк, яку після медогляду супроводжував, обережно тримаючи попід руку, її син Іван Степанович Алексюк — старенька недобачає. Іван Степанович охоче погодився поспілкуватися з нами:
— Я живу в Яворівці, а мати — зі мною. Мати старенька, дуже погано бачить, і завезти в лікарню в Новоград її проблематично, тож дуже зручно, що можна пройти обстеження тут, на місці. Тому я сьогодні привів матір до лікарів, ми пройшли відразу всіх спеціалістів — окуліста, кардіолога, терапевта, невропатолога. Зрозуміло, якщо їхати до міста, то пройти всіх цих лікарів за один день практично неможливо, адже потрібно побігати по кабінетах, вистояти черги до кожного. Витримати таке навантаження старенькій людині, а мамі вже виповнилося 83 роки, не під силу.
— Я теж сьогодні пройшов медогляд. І мені порадили лягти в лікарню підлікуватися. Зараз нема як — планую ближче до осені. Дали направлення на УЗД серця, бо сказали, що в мене гірша кардіограма, як у мами (посміхається), але за щоденними клопотами і не помічаєш, що серце «хапає». Звісно, поїду — підлікуюся.
Люди в селі радо зустріли звістку про те, що можна прийти обстежитися, один одного ми агітуємо скористатися цією можливістю, бо хоч нині і гаряча пора (у селян — сінокіс), проте знайти годину-другу для власного здоров’я можна завжди.
— Ми щиро вдячні Володимиру Литвину і за цей медогляд, і за те, що він стільки робить для нашого краю. Навіть на прикладі таких невеликих віддалених сіл як Яворівка та Лебедівка ця допомога дуже відчутна. До нас зробили прекрасну асфальтовану дорогу, а дорога для села — це життя.
Головний лікар Лебедівської лікарні Валерій Іванович Папенчук підтримує нашу розмову:
— Добре, що є такий проект, бо диспансеризацію ми маємо проводити щороку, згідно з нашими нормативними документами, але ніколи у нас у бюджеті на це не вистачало коштів. Дякуючи Благодійному Фонду Володимира Литвина «Майбутнє Полісся», ми ­отримали фінансову допомогу — закупили весь розхідний матеріал. Зокрема, бензин, глюкотести для перевірки цукру в крові, бланочну продукцію для документації. Далі Фонд забезпечує безкоштовне дообстеження хворих у Новоград-Волинському міськрайТМО — тих, кому це необхідно.
Нам пощастило, що маємо такого земляка, як Володимир Литвин. Бо саме завдяки його сприянню і допомозі, і асфальтована дорога зроблена до наших сіл, і проведено капітальний ремонт амбулаторії. Навіть сьогодні мої колеги відзначали, що в таких умовах і працювати приємно. Будемо докладати всіх зусиль, щоб провести загальний медогляд якомога якісніше, а потім подамо дані, на прохання Володимира Михайловича, про те, які загальні результати цього медогляду і якими, відповідно, мають бути наступні кроки для того, щоб покращити стан здоров’я сільського населення.
Ми поверталися до міста з прекрасними емоціями — навіть незважаючи на те, що сонце таки добряче припікало. Подумала: хто ще з політиків переймався б здоров’ям простої людини-хлібороба? Тільки той, хто сам виріс серед цих людей, хто щиро хоче їм допомогти і кому насправді болить їх біль. Так просто і безпосередньо сказав про це сільський лікар: «Нам пощастило, що ми маємо Володимира Литвина». Не заперечиш, бо добрі справи — вони самі за себе говорять.