ПОМИНАННЯ 32/2012

14 августа — год, как ушёл в вечность дорогой наш светлый человек — Юрий Васильевич ЕРМИЛОВ

Тебя уж нет, а мы не верим,

В душе у нас — ты навсегда,

И боль свою от той потери

Не залечить нам никогда…

Ты жизнь свою прожил достойно,

Оставив память нам навек,

В безмолвном мире спи спокойно,

Любимый нами человек.

Пусть все, кто знал тебя, вспомнят и помянут добрым словом.

Скорбящие жена, дочь, зять, невестка, внучки, родные, друзья

Є сила, що може забрати з життя,

Та з пам’яті рідних — ніколи…

8 серпня минуло 40 днів світлої пам’яті Катерини Павлівни ПЕЛЕШОК

Немає в світі таких слів,

Щоб передати наше горе,

Наш плач сердець, наш крик душі

Ти не почуєш вже ніколи.

Земля тобі хай буде пухом

І вічне Царство в Небесах,

Тебе ніколи не забудем,

Назавжди ти — в наших серцях.

Вічно сумуючі син, дочка, зять, онуки та всі рідні

Забути — не в силі, вернути — не в змозі…

9 серпня минуло 2 роки, як перестало битися серце дорогого чоловіка і батька Миколи Ярохтійовича СЕРПУТЬКА із Малої Горбаші

Одна лиш мить все обірвала, одна лиш мить — тебе не стало. Чому пішов ти в небуття? Чому не продовжив життя? Сумує вся родина, бо ти був у нас єдиний. Не зміним ми твоєї долі, спочинь же, тато, у покої. Царство Небесне твоїй добрій і щирій душі. Ти завжди — у наших серцях.

Вічно сумуючі дружина, сини Сергій, Славік, Роман, усі рідні

Ти назавжди з нами — в думках, помислах, у серцях…

14 серпня — сороковини світлої пам’яті дорогої, турботливої матусі, бабусі, прабабусі Раїси Пилипівни ЛІТВІНЧУК

40 сумних днів печалі. Рідненька наша, ти вже далеко від нас, але ми не можемо в це повірити. Все нагадує про тебе. Так не вистачає твоїх порад, добрих слів і тепла, не проводжаєш і не зустрічаєш з роботи. Не заросте ніколи стежина до твоєї могили. Будемо вічно згадувати, пам’ятати. Царство Небесне тобі та вічний спокій.

Вічно сумуючі діти, онуки, правнучка Софія

10 августа — 7 лет, как ушёл из жизни мой дорогой и любимый сыночек Андрей Александрович ТОНКОШКУРОВ

Тебя уж нет, а мы не верим,

В душе у нас — ты навсегда,

И боль свою от той потери

Не залечить нам никогда…

Мама, бабушка, крёстная

8 серпня — 2 роки, як пішла з життя дорога і рідна нам людина — Галина Антонівна ГАРБАРЧУК

Якби могла ти довше жити, —

Були б щасливі внуки й діти,

Але не в силах ми змінити

Господню волю у житті.

Тебе ми будем пам’ятати,

Була найкраща в світі мати,

Таких, як ти — не забувають,

Таких лиш вічно пам’ятають.

Царство тобі Небесне, рідненька.

Вічно сумуючі діти, онуки, всі рідні

9 серпня минув рік, як пішов з життя Юрій Іванович ГАННОШИН із с.Гірки

Тебе немає, серце плаче, душа згорьовано болить. Ми кожен день чекаємо тебе і виглядаємо щомить. Закрила хижа смерть повіки, скувало холодом вуста, заснула вічним сном навіки людина добра і проста. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Скільки не мине часу, ти завжди будеш поряд із нами. Хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то наші сльози —
пам’ять про тебе. Спи спокійно, наш дорогенький. Лебединим пухом хай буде тобі земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Вічно сумуючі дружина, мама, діти, онуки, зяті та всі рідні