19 СЕРПНЯ — ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ (ДРУГИЙ СПАС)

ЦЬОГО ДНЯ У ЦЕРКВАХ СВЯТЯТЬ ЯБЛУКА, ГРУШI, МЕД I ОБЖИНКОВI ВIНКИ АБО КОЛОССЯ ЖИТА I ПШЕНИЦI
Преображення Господнє — одне з дванадесятих свят — відзначається з ІV ст. на спомин про велику подію в житті Ісуса Христа, коли він, здійснивши половину свого земного служіння і довівши достатньо свою божественність вченням та чудесами, вирішив незвичайним способом показати учням славу свого Божества. Про цю подію розповідається в Євангеліях від Луки та Матвія.
Так, розповівши своїм учням про таємницю своєї смерті та Воскресіння, а також про близькі страждання, Ісус почув від них заперечення. Тоді, докоряючи їм, він узяв трьох апостолів — Петра, Якова та Іоанна — і вирушив із ними на гору Фавор, де під час молитви лице його просяяло, ніби сонце, а одяг зробився білим і блискучим, як світло. З’явились пророки Мойсей та Ілля й почали розмовляти з Ісусом. Раптом надзвичайна біла хмара накрила всіх. Із хмари почувся голос Бога: «Це є син мій улюблений, на якому моє благовоління; його слухайте».
У Біблії розповідається, що людина не може побачити Бога й після цього залишитися живою, тому всьому світові Бог з’явився не у своїй Славі — люди не змогли б витримати її, а зробити подібним до людей, втілившись у своєму синові. У момент Преображення Бог дав можливість лише трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христові: сяяння у людському тілі Христа божественного світла. Згідно з християнським віровченням, сяяння Фаворського світла — звістка людству про те, що всяка матерія може бути обожненою. Обожнення людини — це відновлення того образу, за яким людина створена, це звістка про можливість преображення всього світу й людства.
Народні назви цього свята — Другий або Яблучний Спас. Крім яблук, цього дня на церковну паперть приносили й інші плоди врожаю: горох, картоплю, огірки, жито, ячмінь тощо. Усе це священик після обідні мав благословити та почитати над ним молитву, за що вдячні прихожани ділились із ним так званими початками — потроху від кожного сорту з принесених плодів.
Побожні люди не їдять до Спаса фруктів, бо на тім світі душі померлих не скуштують яблучка. А, повернувшись із церкви, родина урочисто сідала за стіл і розговлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином — «щоб садовина родила». Пригощали одне одного пирогами, фруктами.
Свячений мед та віск зберігають до наступної весни і використовують для підгодовування бджіл.
Існує повір’я, що свячені на Спаса яблука допомагають при сліпоті. Освячене зілля також використовують: волошки — проти падучої, запою, внутрішнього жару; відвар сон-трави — при безсонні.
Спаса, за народною мітологією, — це день поминання мертвих родичів. Таким чином, у весняно-літній сезон мерці з’являються тричі: на Страсний Четвер, на Зелені свята і на Спаса. За народними прикметами, на Спаса літо зустрічається з осінню, віє першим холодом. У деяких регіонах України від цього свята вже починалися приморозки, тому й говорили: «Прийшов Спас — держи рукавиці про запас!».