Поминання 41/2012

Сумуємо. Пам’ятаємо

9 жовтня, на 77 році життя, зупинилося серце відомої в місті особистості — Заслуженого вчителя України, Почесного громадянина Новограда-Волинського, кавалера ордена «Звягель», учителя інформатики загальноосвітньої середньої школи №7 — Володимира Леонідовича Дідковського

Відійшла у вічність талановита, творча, ініціативна, принципова, наполеглива, порядна, доброзичлива людина з активною громадянською позицією, яка безмежно любила життя та своє рідне місто. В.Л.Дідковський брав активну участь у громадському житті міста, тричі поспіль обирався депутатом міської ради, працював у раді старійшин. Займаючи керівні посади чи працюючи рядовим вчителем, він завжди вболівав за розвиток освіти, культури, фізкультури, спорту, краєзнавчої справи в місті.
Глибоко закоханий у мистецтво, він писав музику, вірші, створював та озвучував загальноміські реквієми пам’яті до Дня Перемоги, Дня Скорботи, вів футбольні матчі, мав ще багато задумів і планів. Вимогливий вчитель, який понад півстоліття віддав сьомій школі, Володимир Леонідович дав путівку у доросле життя багатьом поколінням учнів — академікам, інженерам, вчителям, науковим працівникам. Своєю творчістю, сумлінною педагогічною працею В.Л.Дідковський заслужив велику повагу і авторитет серед новоград-волинців. Він з честю пройшов свій земний шлях і в наших серцях назавжди залишиться мудрим Вчителем і гідним Громадянином. Світла пам’ять залишиться надовго в душах вдячних колег, учнів, товаришів.

Царство Вам небесне і вічний спокій.

З глибоким сумом депутати міської ради, члени виконавчого комітету, ради старійшин, ради ветеранів, працівники міської ради, асоціація краєзнавців

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи.

11 жовтня — 40 днів, як пішов з життя Володимир Васильович ГОРДІЙЧУК

Ні серце, ні розум не можуть змиритися, що ти більше не повернешся, не підтримаєш, не посміхнешся, не пожартуєш. Не минає жодної хвилини, години, дня, щоб ми тебе не згадували, не виглядали… Залишилися тільки сльози і печаль. Спи спокійно, наш рідний. Царство Небесне твоїй добрій душі.

Вічно сумуючі дружина, діти

17 жовтня — рік гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті найдорожчої людини — Сергія Олексійовича ГОПАНЧУКА з села Великий Молодьків

Тяжка хвороба забрала тебе від нас. Ти хотів жити, але ми були безсилі тобі допомогти, від цього тяжко на душі. Опустіла домівка без доброго, працьовитого чоловіка, тата, дідуся. Не стало людини, яку Бог наділив золотими руками, добрим серцем, щедрою, чуйною душею. Вже ніколи не зустріне, не допоможе, не порадить. Тебе ми будем пам’ятати, ти був найкращим чоловіком, дідом, батьком. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне, вічний спокій твоїй
душі.

Сумуючі дружина, діти, онуки та правнучок

15 жовтня минає 10 років, як не стало дорогої мами і сестри Софії Олексіївни СОКУРЕНКО

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, була найкраща в світі сестра і мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі небесне, рідненька.

Вічно сумуючі син, невістка, внуки, брат з сім’єю

Співчуття

Висловлюємо щирі співчуття сім’ї Наумчуків з приводу тяжкої втрати дружини, матері, доньки і бабусі — Тетяни Генріхівни.

Не заросте ніколи та стежина, що провела Вас у останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

З глибоким співчуттям сім’я Яценків

10 лет, как ушёл из жизни Василий Емельянович ОПАНАСЮК

Память о тебе всегда с нами. Спи спокойно, родной наш. Помним, скорбим.

Жена, дети, родные

14 жовтня виповнилося б 55 років нашій любій, дорогій дружині, матусі, бабусі Валентині Володимирівні ЧЕМЕЛЄВІЙ

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити… Лишився біль… Печаль одна… Скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати, згадувати, молитися за тебе. Прости нас, рідненька, за все. Царство Небесне твоїй душі та вічна пам’ять.

Сумуючі чоловік, дочки, зяті, онуки

15 жовтня минає 40 днів, як немає з нами Ніни Василівни ПРИЩЕПИ

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми зламати Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька.

Сумуючі сини, дочка, невістки, зять, онуки, правнуки, рідні

15 жовтня минає рік з дня смерті дорогої нам людини — Василя Дмитровича СВИРИДИ

Як швидко сплинув час, коли твоє сердечко перестало битися. Пройшов вже рік, як ти пішов від нас, а ми ніяк не можем з цим змиритись. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Тебе ніколи не забудем, назавжди ти — в наших серцях.

Вічно сумуючі дружина, дочка, зять, онук