Житомирщина розподілена Центральною виборчою комісією на 6 виборчих округів із 62 по 67. Протягом двох місяців із часу офіційного початку передвиборної кампанії, 6 довготермінових спостерігачів Житомирської філії ВГО Комітет Виборців України вивчали ситуацію на округах. Саме за результатами цього спостереження було вирішено скласти рейтинг округів Житомирщини за ступенем використання «чорного» піару проти кандидатів у народні депутати.
Було відзначено, що цьогорічні вибори характеризуються безпрецедентною кількістю матеріалів, які можна віднести до категорії «чорних». Здебільшого вони розповсюджувались у вигляді листівок проти того чи іншого кандидата. У більшості випадків автори «чорнухи» воліли залишатися не ідентифікованими. Проте, немало і таких випадків, коли антиагітація оприлюднювалась від імені чи безпосередньо конкурентом.
Враховуючи всі наявні матеріали, які потрапили до рук спостерігачів, Житомирська філія КВУ розподілила місця в округах по кількості використаного чорного піару на початок жовтня наступним чином.
Лідер рейтингу — 65 (Новоград-Волинський) виборчий округ. На ньому зафіксована найбільша кількість чорних матеріалів проти одного кандидата. В колекції КВУ вже близько 10 «чорних» листівок проти Володимира Литвина та декілька статей, які вийшли в газеті «Крила Батьківщини», що видається конкурентом спікера на виборах Віталієм Французом.
3 та 2 місце поділяють між собою 66 (Малинський) та 67 (Чуднівський) виборчі округи. 4 місце — за 63 (Бердичівським) виборчим округом. На 5 місці округ 62 (центр — Житомир).
6 місце в рейтингу посів 64 (Коростенський) виборчий округ. Тут боротьба ведеться відносно чесно.
Отже, Новоград-Волинський — серед лідерів. Однак, на жаль, цього разу лідерство має «чорне забарвлення» — йдемо попереду всіх інших округів Житомирщини щодо нечесної боротьби. Це анонімні листівки, що їх масово розкидали містом, і такі ж «замовні» матеріали у газетах, що видаються конкурентами Володимира Литвина. Зрозуміло, що опоненти просто панічно бояться кандидата, який має величезну підтримку серед своїх земляків і використовують всі можливі методи, аби хоч якось заявити про себе, привернути увагу до власної персони. Адже сказати, по суті, таким горе-кандидатам більше немає чого.
Пригадую, як на одній із зустрічей з Володимиром Литвином почула біля себе розмову двох літніх жіночок, одна з яких зауважила: «А я поважаю Литвина за те, що нікого з інших кандидатів не критикує, а говорить тільки про те, що зробив для людей. Бо йому насправді є, що сказати, а іншим, мабуть, нічого, от і шаленіють та наклепи на нього різні строчать. Ну хіба можна вірити таким наклепникам?».
Що ж тут додати? Вустами народу говорить істина.