Поминання 42/2012

20 жовтня — рік непоправної втрати, як пішла з життя кохана дружина, найдорожча мама Ірина Юріївна МАКАРЧУК

Осиротіли ми без тебе, втратили надійну опору, люблячу і найніжнішу мамочку в цілому світі. Матусю, я люблю тебе і не забуду ніколи-ніколи, я думаю про тебе завжди: удома, на вулиці, в школі, без тебе життя стало сіре, не вірю я вже в чудеса, я й досі не можу повірити, що тебе вже з нами нема.

Літа, прожиті разом із тобою, минули дивним сном, за те, що ти, Іринко, була в моїм житті, за любов. даровану мені, безмежно вдячний я тобі.

Ти полетіла в блакитне небо, залишивши розпач і порожнечу в наших душах. Пам’ятаємо, любимо, молимося за тебе.

Донечка Наталочка, чоловік Андрій

Кажуть, Бог забирає найкращих…

20 жовтня минає рік, як на 32-му році життя перестало битися серце найдорожчої, любої донечки, мами, дружини, сестри Ірини Юріївни МАКАРЧУК (ОРЖИХІВСЬКОЇ)

Не можна змиритися, не можна повірити, що це вже назавжди. Із серця капає сльоза, палає біль, кричить душа. Як рано ти пішла від нас, наша квіточко. Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. У твої гарні карі очі вжне подивитися. Все пам’ятаємо, наше сонечко, — твої такі теплі слова, щиру усмішку. Ірина жила з відкритим серцем, щирою душею. Тепла її серця і душі вистачало для нас усіх. Щоб рай був на небі, а пам’ять на землі. Царство Небесне, вічний спокій твоїй
душі.

Велика родина

20 жовтня минає 9 днів, як пішов з життя чоловік, батько і дідусь Микола Іванович ЯНЕЦЬ

Прости, що не змогли тебе спасти, прости, що не змогли тобі допомогти. Хай Господь дарує Царство вічне і спокій душі твоїй. Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти, онуки

Немає горя більшого на світі,

коли від нас навік відходять діти.

23 жовтня минає 7 років, як трагічно загинула наша донечка Марина Анатоліївна ІЛЬЧИШИНА-БРОВЧУК

Згасла свічка, зів’яли квіти, нема без тебе світла і тепла. Скажи нам, люба, як без тебе жити, як зрозуміти, що тебе нема? Царство Небесне і вічний спокій та наша вічна пам’ять. Хто знав тебе — нехай згадають і пом’януть добрим словом.

Вічно сумуючі мама, тато і всі рідні

22 октября — 5 лет светлой памяти Михаила Арсентиевича ЮЗЬКОВА

Да будет пухом для тебя земля! Пусть ангелы хранят тебя на небе! Все помнят, любят, по тебе скорбят, но до сих пор никто не хочет верить.

Дети, зять, внук

16 жовтня минуло 3 роки, як пішов з життя Іван Михайлович НИЧИПОРУК

12.03.1953-16.10.2009 рр.

Вічна вам пам’ять, Царство Небесне, тату. Пам’ятаємо, сумуємо.

Діти, внуки, дружина

21 октября — 10 лет, как перестало биться сердце нашего дорогого, любимого мужа, отца, дедушки Николая Васильевича НАЛИВАЙКО

10 лет прошло, а боль не утихает, душа всё плачет, сердце разрывает. Как сильно нехватает нам тебя. Любовь — навечно, память — навсегда.

Вечно скорбящие жена, дочь, зять, внук

19 жовтня минає рік з дня смерті дорогої нам людини — В’ячеслава Віталійовича ПАПЧЕНКА

Здається нам, що десь в дорозі, що скоро станеш на порозі. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Тобі б ще жити, жити й жити. Весь вік ми будемо тужити. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі мама, брат з сім’єю, дружина, діти, сестра, племінник і всі рідні

18 октября — 5 лет, как ушёл на вечный покой Игнат Трофимович АБРАМЕНКО, а 15 октября — 4 года и 7 месяцев, как забрал к себе свою любимую — Милиту Адольфовну АБРАМЕНКО

Пусть нет вас с нами, но душой вы рядом, только боль сильна, что без вас придёт зима, весна. Что нет улыбки вашей среди нас, что жизни ваш костёр увы погас. Сейчас лишь слёзы горькие текут из глаз, и душит боль в груди без вас. Спите спокойно, мои любимые и дорогие.

Дочь Алла, зять, внуки, правнуки