Одні купують квитки у рай і пекло, інші — сірники і сухарі…

А ЩО ДУМАЮТЬ ПРО «КІНЕЦЬ СВІТУ» НОВОГРАД-ВОЛИНЦІ?
Людство ніби поділилося на дві половини: ті, хто нервово скуповує сірники, сіль і мило, «благодійно» знищуючи давненькі запаси торговців, і ті, хто покручує пальцем біля скроні, дивлячись на усю цю метушню. У багатих свої «причуди». Вони на випадок «кінця світу» купують не дріб’язок, а люксові місця у бункерах. Їхня остання воля, очевидно, елітно і з помпою померти на руїнах апокаліпсису. Є й такі, хто купує квитки у рай чи пекло — до речі, останні користуються більшим попитом, бо там обіцяють більше розваг…
Усе це було би страшно, якби не було настільки смішно. Тому засоби масової інформації натхненно «підігрівають» цю тему — адже люди люблять сенсації, а попит породжує пропозицію.
З огляду на те, що «кінець світу» — провідна тема обговорень на форумах, кухнях та в колективах, наша газета вирішила не залишатися осторонь і організувала он-лайн опитування новоград-волинців. Як виявилося, здоровий глузд у відповідях таки переважає, але й інтрига, як би хто не заперечував, теж має місце… Отже, ми запитали людей: що ви думаєте про кінець світу і що робитимете 21 грудня?
Алла Виговська, керівник Молодіжного центру, 31 рік:
— Не у моєму характері зважати на такі дурниці, як «кінець світу» (адже таких «кінців світу» вже було чимало). Проте цього разу ситуація занадто нагнітається, особливо у ЗМІ. Хочеш — не хочеш, а про це чуєш чи не з кожного телеканала і газети…
Моє головне переконання — на усе воля Божа, а церква цю тему вважає абсурдною. Раджу не гаяти свій дорогоцінний час на дурниці, а активно закінчувати 2012-й рік і планувати цікаву зустріч Нового року!
Віктор Овдіюк, директор ЗОШ №7, 52 роки:
— Я не вірю у кінець світу. Все у нас буде нормально, просто деякі люди вирішили на цьому заробити. Я в цей час буду на курсах у Житомирі — так що натхненним навчанням ударимо по чутках!
Ігор Мельник, заступник директора банку:
— День проведу у звичайному режимі, «поприколююсь» трохи над придурками, подивлюся на планшеті парад планет (є у моєму така функція), а потім, можливо, у телескоп — до речі, треба десь дістати... А кінець світу обов’язково буде — у кожного індивідуально, коли кому прийде час... Але не 21 грудня.
До речі, щодо «параду планет» — астрономічні дані говорять про те, що Земля, Марс і Сатурн у цей день будуть знаходитися у різних секторах Сонячної системи, і аж ніяк не на одній прямій з лінією Земля-Сонце, що є основною умовою поняття «парад планет». Крім того, не зрозуміло, яким чином Сонце може потрапити в центр галактики, якщо наша Сонячна система знаходиться на краю Чумацького шляху.
Катерина Яременко, бухгалтер, 30 років:
— Коли станеться кінець світу, ми не можемо знати. Людям варто турбуватися не про пошуки дати загального кінця світу і не про способи, як його пережити чи уникнути, а про те, як вони живуть сьогодні. Бо той, хто живе з Богом, творить добро — не боїться стихійних лих, злих вчинків людей, смерті чи кінця світу. Усвідомлюючи, що людина живе не тимчасово, а для вічності.
Я цього дня буду нараховувати людям заробітну плату. Але не для того, щоб вони мали за що «зустріти» кінець світу, а для святкувань веселих і добрих новорічних свят!
Ірина Солох, директор косметологічної компанії, 34 роки:
— Я телебачення не дивлюся, тому мене ця тема ані крапельки не налякала, і я в це не вірю. Страх — це найбільший ворог у нашому житті, стараюсь його не пускати у своє життя. Маю великі плани і цілі на майбутнє, немає коли думати про нісенітниці. Якби не купили ще одне авто, то із задоволенням полетіла би зараз, наприклад, у Арабські Емірати — там зараз море знижок… Активно проведу час на роботі, адже попереду багато свят. З наступаючим святом Миколая усіх!
Еліс Гнесь, правоохоронець, 38 років:
— Спочатку треба провести старий «кінець світу», а потім підготуватися до зустрічі нового. Усе — відповідно до традицій!
Михайло Храбан, військовослужбовець, 32 роки:
— Як, що я думаю? Боюся! Прокинуся, помолюся, попрощаюся з усіма, зберу речі — і у найближчий бункер! А як по-іншому? Це ж жахххххх!
Ірина Хмільовська, менеджер зі збуту, 33 роки:
— Ставлюся скептично, але купівлю нових чобіт поки відклала. Хоча сірників, свічок та сухарів не купувала також. Лякають людей, хто як може, створюють непотрібний ажіотаж, і кожен шукає свою вигоду... А як провести? Шкода, що то не субота, хоча в п’ятницю також можна замовити баньку та зустрітися з кумасями!
Володимир Андрусяк, податковий міліціонер, 31 рік:
— Закриюся у підвалі і буду сидіти там, поки не прийде Новий рік… Звісно, це жарт — як ще можна відреагувати на таке запитання? Цього дня спочатку працюватиму, а ввечері, якщо не буде пізно (!), організую цікаве дозвілля близьким.
Олена Котова, спеціаліст соціальної сфери, 45 років:
— Якщо чесно, то я ніяк до цього не ставлюся. Життя триває і треба радіти тому, що є, а не думати про подібне. Цього дня я буду поруч із маленькою красунею-онукою Надійкою.
Олександр Каленюк, приватний підприємець, 29 років:
— Вважаю, що це все — пусті розмови. Тому до обіду проведу час у робочому ритмі, а потім поїдемо повечеряємо разом із коханою дівчиною — хороший привід для романтичного побачення!
Тетяна Козакевич, майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, 40 років:
— Я оптиміст, тому не хочу й слухати песимістичні нісенітниці. Принципово не купую жодної свічки, жодного сірника у цій метушні. До речі, вони у мене саме зараз закінчилися! Як день проведу, — ще не вирішила, як Бог дасть. Усе буде добре!