Поминання 51/2012

Одной звездой стало менше на земле...

Одной звездой стало больше на небе...

22 декабря — два года, как ушел из жизни наш любимый сыночек, единственный братик и внучек — Азат Александрович Луценко

Едва ли словами мы выразим горе, Которое в дом к нам пришло на порог, И не было в жизни пронзительней боли — Уход твой из жизни, любимый сынок. С тобою ушли все мечты в одночасье, Надежды и планы рассыпались вмиг, Прижало, сыночек, к земле нас несчастье, Когда ты, любимый, нежданно поник. Мы любим тебя всей душою и сердцем, Мы любим тебя бесконечно, родной, Пускай, дорогой, за небесною дверцей Ничто не тревожит твой вечный покой. Царство Небесное, земля пухом тебе, родной.

Вечно скорбящие родители, сестры и бабушка

Любим тебя и в памяти нашей ты навсегда жива

22 декабря — 2 года, как нет с нами дорогой и незаменимой мамочки, дочери, жены, сестры и бабушки — Людмилы Павловны КУЛМАЛИЕВОЙ

Ты там, где кончается небо, где солнце берёт свой исток. Ты там, где никто раньше не был, ты там, где живёт только Бог. Ты там, где кончаются звёзды, где ночь выбирает свой цвет, где в небо впиваются сосны, где мир зарождает рассвет. Опять пелена на ресницах, когда мы с тобой говорим. Мы в церковь пойдём помолиться за светлую душу твою…

Скорбящие родные

Как много нашего ушло с тобой.

Как много твоего осталось с нами.

10 декабря перестало биться сердце дорогого мужа, отца, дедушки — Владимира Петровича БЕЛЯВСКОГО

Живым тебя представить так легко, что в смерть твою поверить невозможно… Прости, что не смогли тебе помочь, прости, что не смогли тебя сберечь, прости, что не смогли тебя спасти. Сто раз прости, прости, прости…

Скорбящие жена, дети, внуки, родные

14 років тому пішов у вічність наш тато, дідусь — Йосип Антонович ОЛЬШЕВСЬКИЙ, а 2 місяці, як не стало нашої мами, бабусі — Софії Демидівни ОЛЬШЕВСЬКОЇ з с.Сусли

Якби могли ви довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Вас ми будем пам’ятати, були найкращі тато й мати. Таких, як ви, не ­забувають, таких лиш вічно пам’ятають. ­Царство вам ­Небесне, рідні.

Діти, онуки, правнуки

26 грудня минає рік, як перестало битися серце нашого дорогого, люблячого чоловіка, батька, дідуся, брата, дядька, свата — Віктора Анатолійовича ПРАЧКОВСЬКОГО

Низько вклоняємося перед твоєю світлою пам’яттю, і скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитися за тебе. А Господь хай пошле тобі Царство Небесне та вічну пам’ять. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти, внуки та всі рідні

23 декабря — год, как трагически погиб наш любимый сыночек и брат Александр Сергеевич КИРЕЕВ

Словами нельзя передать наши боль и горе, глубокая на сердце рана. Никогда не забыть того страшного дня, который принёс нам столько горя и печали. Нам слёзы душу разрывают, и каждый день тебя мы вспоминаем. Пусть будет там тебе легко, а память о тебе останется здесь с нами. В скорби склоняем головы у твоей могилки. Спи спокойно, наш любимый сыночек. Лебединым пухом тебе земля, а душе — Царство Небесное.

От вечно скорбящих мамы, папы и сестры

22 грудня минає рік, як трагічно пішов з життя наш дорогий син — Олександр Миколайович ГРУЗДЮК з села Кануни

Надворі вже зима, а в серці — сум і біль. Пекучий біль, який не можна загасити, як важко нам без тебе жити. Прости, що мало літ тобі відміряло життя. Прости, що ми живемо — тебе нема… Всі помисли звертаються до тебе і квітами лягають до землі. Чому життя таке несправедливе. Добрим людям — доля нелегка випала, немов полин, гірка.

У вічній скорботі твої рідні

22 декабря — 40 дней, как перестало биться сердце Марии Петровны КИСЕЛЬ

Сердце погасло, будто зарница, боль не притушат года. Образ твой вечно будет храниться в памяти нашей всегда.

Скорбящие сын, дочери, внуки, ­невестка, зять

25 грудня минає 40 днів, як перестало битися серце Валентини Миколаївни СИНІЛО

Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом, а хто забув, — згадайте. Пухом тобі земля, душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Однокласниця Алла, подруга Жанна із сім’ями

Кажуть, Бог забирає найкращих…

26 грудня — 20 років, як трагічна смерть забрала від нас дорогого, рідного чоловіка, батька — Володимира Миколайовича ОЛЕХНОВИЧА

Не можна виразити словами той біль, що залишився в наших серцях назавжди. Нам так не вистачає тебе, твоїх мудрих порад, щирої турботи, доброго слова. Нема у світі таких слів, щоб передати наше горе. Наш плач сердець, наш крик душі ти не почуєш вже ніколи. В серцях ти з нами назавжди. Тебе ніколи не забудем. Сумуємо. Царство Небесне та вічний спокій твоїй душі. Хто пам’ятає, — пом’яніть. Хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі дружина, дочка, онуки

20 грудня — 40 днів, як пішла з життя Ольга Демидівна БАРАШОВЕЦЬ з села Тупальці

Ти була турботливою мамою, порадницею, люблячою бабусею. В наших серцях ти залишишся назавжди. Не заросте ніколи стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі діти, онуки, правнуки, сусіди, всі рідні