Поминання 49/2012

11 декабря — 5 лет, как ушёл из жизни наш дорогой муж, любимый папа, родной дедушка — Николай Егорович ВАСИЛЕВИЧ

Не найти нам слов описать наше горе, как жестока судьба, что отняла тебя у нас. Мы никогда тебя не забудем.

Вечно скорбящие жена, дети, внуки, сваха, сестра

30 листопада минуло 9 років світлої пам’яті дорогенької матусі, лагідної бабусі, прекрасної людини — Лідії Микитівни КАРПОВИЧ

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю дорогої, рідненької матусі. У наших серцях назавжди залишився біль і смуток непоправної втрати. Ні час, ні роки не зітруть в наших серцях найкращі спогади, любов і вдячність до Вас. Нехай свята земля береже Ваш сон, а Господь дарує Царство Небесне і Вічну Пам’ять. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і щирою молитвою. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо.

Вічно сумуючі дочка, зять, син, невістка, онуки, правнуки та всі рідні

4 декабря — 13 лет, как перестало биться сердце нашей дорогой, любимой Риммы Фёдоровны ДИМЕНЮК

13 лет прошло, а боль не утихает, душа всё плачет, сердце разрывает. Как сильно нехватает нам тебя.

Вечно скорбящие все родные и близкие

8 грудня минає 17 років, як немає з нами Дмитра Андрійовича МІНІНА

Він був добрим чоловіком, батьком, залишив світлу пам’ять про себе в серцях усіх, з ким жив, спілкувався. Важко жити без тебе, рідний. Ти для нас — живий і незабутній. Царство Небесне тобі, вічний спокій душі.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

6 грудня — рік, як пішла у вічність дорога, рідна жінка, матуся, бабуся — Валентина Дмитрівна КУНДЕЛЬСЬКА

Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі серед безлічі облич вже не зустріти усмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть.

З глибоким сумом чоловік, діти, онуки

Олег Леонідович ГОРБОВ

15.04.1968-31.10.2012 рр.

9 грудня — 40 днів, як перестало битися серце нашого дорогого і любого сина, брата і батька.

Це наше страшне горе, біль і велика втрата. Не віриться, що тебе немає, що ти ніколи до нас не прийдеш, не усміхнешся. Світла пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Твоя люба мама, брат, син, всі рідні та близькі

7 грудня минає 5 років, як немає з нами нашого татуся і дідуся — Степана Лаврентійовича ЛУК’ЯНЧУКА з с.Пилиповичі

Ідуть роки, минає час, тебе немає серед нас. А серце ниє і болить, і дуже хоче, щоб на мить хоч в снах побачити тебе. Ми тебе вічно будем пам’ятати. Царство Небесне і вічний спокій.

Сумуючі діти, онуки, правнучки

8 грудня — рік, як пішла у вічність дорога, рідна матуся, бабуся, прабабуся — Муся Михайлівна ТОКАРЕНКО

Ні серце, ні розум не можуть змиритися з тим, що ти більше не повернешся, не підтримаєш, не посміхнешся. Не минає жодного дня, щоб ми тебе не згадували. Залишилися тільки сльози і печаль. Спи спокійно, Царство Небесне твоїй добрій душі.

Вічно сумуючі донька, син, онучки, правнучки

9 грудня — 40 днів, як пішов з життя чоловік, батько, дідусь, друг — Анатолій Марцинович ОЛЬШЕВСЬКИЙ

15.06.1941-31.10.2012 рр.

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Рідні, друзі

10 грудня минає рік, як немає з нами найріднішої людини — Людмили Анатоліївни САРГАН

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити. Лишився біль, печаль одна. Скільки б не минуло часу, ми будемо завжди згадувати, молитися за тебе. Прости нас, рідненька, за все. Царство Небесне твоїй душі та вічна пам’ять.

Донька, бабуся, тато, мама, брат з сім’єю

6 грудня минуло 9 днів, як нестало Ніни Федорівни ФОНИЦЬКОЇ

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти, але не в силах ми зламати Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька.

Сумуючі дочка Світлана, онуки, правнук

10 грудня минає рік, як перестало битися серце Володимира Олександровича ТИННОГО

Ні серце, ні розум не можуть змиритися, що ви більше не повернетеся, не підтримаєте, не посміхнетеся, не пожартуєте. Не минає жодної хвилини, години, дня, щоб ми вас не згадували, не виглядали. Залишилися тільки сльози і печаль. Спіть спокійно, наш рідний. Царство Небесне вашій добрій душі.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки, всі рідні

6 грудня минає 3 роки, як пішла з життя Лідія Григорівна ШОСТАК

Тяжка хвороба забрала твоє здоров’я, а безжальна смерть вирвала з життя. Ти вже ніколи не повернешся до рідної домівки, не переступиш свій поріг, не зустрінеш мене усмішкою. Зі сльозами на очах низько схиляємо голову над твоєю могилою. Спи спокійно. Нехай земля буде тобі лебединим пухом, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Син Олександр