Три сестри

Жили-були три сестри. Одна була страшенно лінивою. Друга — злою-презлою. А третя — і розумниця, і красуня, і рукодільниця — любо-дорого глянути. Одного ранку зупинилася біля їхніх воріт підвода. Сестри вийшли подивитися, хто приїхав. На возі сиділа літня і не знайома їм жінка.
— Хто ти? — запитали вони.
— Я — Доля. Прийшов час виходити вам заміж.
Посадила їх Доля на віз і повезла видавати заміж. Заїхали вони в перше село. Бачать, як у полі хлопець оре, і в руках у нього будь-яка справа робиться. Потрібно щось полагодити чи побудувати — всі до нього насамперед біжать.
— Ось цей — твій, — говорить Доля першій із сестер. Висадили сестру і поїхали далі.
У наступному селі жив такий хлопець, який нікому в допомозі не відмовить. Добрий до всіх людей.
— Ось цей — твій, — говорить Доля другій із сестер. Висадили сестру і поїхали далі.
Заїхали в ще одне село. На околиці села, в бруді, неподалік напівзруйнованої хати лежав біля колодязя п’яний. Зупинила Доля віз і говорить:
— Цей — твій.
— Та нащо він мені?! Я ж ось і добра, і хороша, і рукодільниця... А ти мені такого нареченого даєш! Он сестрам яких знайшла! Що — іншого для мене немає?!
— Інші є, — відповіла Доля і, зітхнувши, додала: — Але цей без тебе пропаде!
Часом Господь зводить нас із такими людьми, які зовсім гинуть. Але, коли ми входимо в їхнє життя, то можемо перетворити його і допомогти їм змінитися на краще, тим самим врятувавши і їх, і себе.