Новоград-Волинський змінився на краще!

АРГУМЕНТИ ВІД НАШОГО ЧИТАЧА
Дорога редакція, хочу поділитися своїми враженнями щодо нашого міста, оскільки я пенсіонер, і все моє життя пройшло тут, у Новограді, за винятком 10 років «цілини», яку я провів у Казахстані. Зараз, дивлячись на сучасний Новоград і згадуючи недалеке минуле, вражає, як він змінився на краще.
А надихнули мене на написання цього листа встановлені турнікети на перехрестях доріг. Не знаю, хто запропонував ці біло-червоні турнікети, але це гарно і дуже прикрашає наше місто. Є така приказка: «Яка ручка вхідних дверей до господи (тобто, якщо вона чиста і гарна), то і такий господар в оселі».
А пишу про це тому, що наш мер міста Володимир Іванович Загривий і його команда — справжні господарі, і є їм за що подякувати. Які у нас під’їзні дороги — хоч із Житомира, хоч із Рівного! Душа радіє, дивлячись на ці гарні асфальтовані тротуари, дороги, переїзди.
Тільки справжній господар зі своєю командою однодумців можуть зробити так багато. А ще вдячні вам люди за дорогу по вулиці Генерала Ільїна. Це дійсно вже вулиця, якою пишався би наш генерал. Ще за часів радянської влади, коли тут знаходилися такі великі і потужні підприємства, як ДРСУ (асфальтний завод), ПМК-114, ПМК-7, ВАТ «Пусконаладка», бурякоприймальний пункт, залізниця, які на той час мали кошти, щоби побудувати цю дорогу, не було в нас ні вулиці, ні переїзду. І Бог його знає, чому у керівників цих підприємств не було бажання довести цей невеличкий відрізок шляху до ладу.
Гадаю, що найголовніша причина — це звичка, і ходили б ми ще по цій вулиці, брудній і в калюжах, і це було би ніби так і треба, і ніхто на це не звертав би уваги. А ви, Володимире Івановичу, в таких скрутних умовах разом із Володимиром Михайловичем Литвином зробили це, і велика вдячність вам. А пишу я вам про цю вулицю, оскільки я працював у ПМК-7 і ходив цією дорогою кожен день і міг би також щось зробити, але?!
А ще мене тішить, як змінилися люди, їхнє ставлення один до одного. Вони стали більш доброзичливі, уважніші. Приміром, продавці. Зайдеш у крамницю — вони з посмішкою й увагою пропонують свій товар, показують, підказують — хоч не хоч, а мусиш щось придбати. А не так, як колись грубо: «Бери — не бери, чого стоїш?» і таке інше.
Такі свята, і зараз менше стало п’яних горлопанів, менше стали «матюкатися» на вулиці. Взяти хоча б день міста чи «Лесині джерела». Люди ходять, споглядають концерти, вироби мистецтва тощо. Всі — веселі, усміхнені, бо на цих святах є на що подивитися, що послухати і що придбати. Правда, прикро, що стало більше курців, особливо серед жінок і дівчат. А особливо прикро за «мамаш», які, везучи немовлят у колясці і годуючи їх своїм молоком, так натхненно тягнуть цю цигарку, що хочеться сказати: «Жіночко, що ж ти робиш, навіщо робиш свою крихітку з дитинства інвалідом». Я пробував робити зауваження — одні соромляться і кидають, інші — огризаються, і, я переконаний, на це треба звернути увагу медикам, роботодавцям, батькам і всім небайдужим до цієї проблеми людям. Бо це ж діти і наше майбутнє.
Але все одно, більшість людей — хороші. От візьмемо, наприклад, пішоходів і водіїв. Нема зараз на кожному перехресті даішників, за що велика дяка начальнику ДАІ, бо мені здається, що відсутність інспекторів по місту не збільшило дорожньо-транспортних пригод.
Тож подивіться: як тільки пішохід став на пішохідний перехід, так і водій, згідно з Правилами дорожнього руху (хоча поблизу й немає даішника), відразу зупиняється.
Ще мені сподобалися квіти, яких так багато посаджено по всьому місту.
Хотів би я звернутися до керівника «Укртелекому» й пошти: у нас у приватному секторі ще за часів радянської влади були поставлені поштові скриньки для того, щоб поштарям зручніше було розносити пошту. З часом вони поіржавіли, поламалися і стоять на перехрестях, мов опудала. Тож, думаю, що на це все вже не так і багато потрібно коштів, аби їх полагодити, пофарбувати, і щоб вони мали пристойний вигляд. А ще, товаришу Мілін, зверніть увагу на телефонні розподільчі ящики, які також потрібно полагодити і пофарбувати. Ніби це й дрібниця, але для такого потужного підприємства мати такі занедбані скриньки — соромно.
Хочеться відмітити, що проводиться велика робота з будівництва підприємств. Уже завершується будівництво великого потужного підприємства «Жако», яке дасть багато робочих місць; підприємство «Факро», яке вже почало працювати; будується хірургічний корпус і багато іншого, що дасть змогу нашим людям не їхати на заробітки на чужину, а працювати в рідному місті і жити зі своєю родиною.
А в цілому хочу подякувати нашій адміністрації міста, меру Володимиру Івановичу і нашому депутату Верховної Ради Володимиру Михайловичу за пророблену роботу в цьому році. Велике спасибі, бо ви дійсно на це заслуговуєте. Бажаю, щоб і в наступному році Бог дав вам здоров’я і наснаги, і щоб ви зробили наше місто ще більш привабливим і заможним.