Поминання 52/2012

1 января — 40 дней светлой памяти Виктора Анатольевича БОРБЕНЧУКА из смт.Городница

Склонившись стоим над твоею могилой, горячей слезой поливая цветы. Не хочется верить, сын-внук наш любимый, что в этой могиле находишься ты. Не высказать горе, не выплакать слёз, ты радость навеки из дома унёс…

Мама Алиса, брат Саша, племянник Денис, Лена, дядя Володя, бабушка Галина Степановна, родные, близкие

28 грудня минає рік, як пішов у вічність дорогий чоловік, батько, дідусь — Анатолій Сергійович Антипчук

Життя людське, мов тоненька нитка, обривається, зупиняючи людину на життєвій дорозі. Пішовши в інший світ, Ти залишив по собі добру пам’ять. Тепла Твого серця і душі вистачало для нас усіх. Ми ніколи не зможемо повірити в те, що навіки перестало битися Твоє турботливе серце.

Плачуть за Тобою всі стежки, плаче дім, бо немає господаря в нім. Скільки не мине часу, ти завжди будеш поряд із нами. Хай над Твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то пам’ять про Тебе. Спи спокійно, наш дорогенький. Лебединим пухом хай буде Тобі земля, а душі —вічний спокій і Царство Небесне.

Сумуючі дружина, діти, онуки, свати

28 грудня минає рік, як перестало битися серце Анатолія Сергійовича АНТИПЧУКА

Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

З глибоким сумом сестри, брати, всі рідні

Є сила, що може забрати з життя,

та з пам’яті рідних — ніколи.

28 грудня минає рік, як перестало битися серце Анатолія Сергійовича АНТИПЧУКА

Тебе немає, серце плаче, душа згорьовано болить. Ми кожен день чекаємо на тебе і виглядаємо щомить. Закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснула вічним сном навіки людина добра і проста. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Скільки не мине часу, ти завжди будеш поряд з нами. Хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то наші сльози — пам’ять про тебе. Спи спокійно, наш дорогенький. Лебединим пухом хай буде тобі земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Вічно сумуючі сестра Таня з сім’єю

28 грудня — 2 роки світлої пам’яті Юлії Леонідівни ДОВГАНЮК

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити… Лишився біль, печаль одна.

Сумуючі чоловік, син з сім’єю, рідні

1 января — 20 лет светлой памяти Фёдора Ивановича КОНЕВА

Как трудно подобрать слова, чтоб ими нашу боль измерить. Ты с нами будешь навсегда.

Вечно скорбящие родные и близкие

27 грудня — 2 роки, як не стало дорогої і рідної нам людини — Івана Євстафійовича САХНЮКА

Плаче серце, біль не передати. Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Важко підібрати слова, щоб виміряти наш біль. Пам’ять про тебе буде завжди жити в наших серцях. Вічний спокій, рідненький.

Дружина, дочки, внук

28 грудня минає рік, як перестало битися серце Валентини Мартинівни ПОЛЯКОВОЇ

Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом, а хто забув, — згадайте. Царство Вам Небесне та вічний спокій.

Сім’я Ліпінських

31 грудня минає рік, як пішла з життя Олена Сергіївна НОВИЦЬКА з села Чижівки

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити… Лишився біль, печаль одна.

Доньки, мама, сестра, брат

27 грудня минув рік, як перестало битися серце медсестри травматологічного відділення — Людмили Михайлівни ЯРЕМЧУК

Вона любила життя, уважно ставилася до хворих, сповна віддавала себе улюбленій роботі. Пам’ять про Людмилу Михайлівну залишиться навіки в серцях всіх, хто знав її.

Колектив травматологічного відділення

29 декабря — 5 лет, как ушёл ­ из жизни наш дорогой муж, любимый папа, родной дедушка — Владимир Павлович ДЕТКОВ

Не найти нам слов описать наше горе, как жестока судьба, что отняла тебя у нас. Мы никогда тебя не забудем.

Жена, дети, внуки

30 грудня минає 40 днів, як немає з нами Ольги Никанорівни ДРОНОВОЇ з села Чижівки

Ні серце, ні розум не можуть змиритись із тим, що ти більше не повернешся, не підтримаєш, не посміхнешся. Ти була найкраща в світі матуся. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Вічно сумуючі дочка, зять, внуки та рідні

31 грудня — 40 днів, як пішов з життя Володимир Володимирович ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ

Ні серце, ні розум не можуть з цим змиритися, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити… Лишився біль, печаль одна… Хто знав, — пом’яніть добрим словом і молитвою. Царство Небесне твоїй душі та вічна пам’ять.

Рідні

29 грудня минає рік світлої пам’яті дорогенької матусі — Ніни Антонівни РУЖИЦЬКОЇ

Ми тебе вічно будемо пам’ятати. Царство Небесне і вічний спокій.

Сумуючі сини, онуки, невістки

2 січня минає 7 років, як перестало битися серце Ольги Павлівни СИДОРАКИ

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль. Що не побачимо ніколи ні Вашу радість, ні печаль. Не заросте ніколи та стежина, що провела Вас у останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

Донька Наталія з сім’єю та всі рідні

14 років тому пішов у вічність наш тато, дідусь — Йосип Антонович ОЛЬШЕВСЬКИЙ, а 2 місяці, як не стало нашої мами, бабусі — Софії Дем’янівни ОЛЬШЕВСЬКОЇ з с.Сусли

Якби могли ви довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Вас ми будем пам’ятати, були найкращі тато й мати. Таких, як ви, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство вам Небесне, рідні.

Діти, онуки, правнуки

27 грудня минув рік, як пішла з життя дорога дочка, мама, бабуся — Людмила Михайлівна ЯРЕМЧУК

Плаче серце, біль не передати. Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічний спокій тобі, рідненька, а ми ніколи не забудемо.

Сумуємо: сини, невістки, чоловік, батьки, внуки, рідні