Поминання 3/2013

Як багато нашого пішло з тобою,

як багато твого залишилося з нами…

17 січня — минає рік, як перестало битися серце найріднішої, найкращої матусі, бабусі, взагалі золотої людини — Олени Францівни ОСІПЧУК

Слова і сльози не спроможні передати всю глибину нашого горя. Ти завжди у нашій пам’яті. Ніколи нам не забути той страшний день і ту страшну хвилину, коли підступна хвороба забрала тебе від нас, коли перестало битися твоє щире сердечко. Ти пішла в інший світ, звідки вже немає вороття… Біль втрати не змити сльозами, і скорботі немає кінця. Рідна наша, ти з нами завжди в нашій пам’яті, в наших серцях.

У скорботі доньки Наталія і Юлія, син Юрій з сім’ями

17 січня минув рік, як перестало битися серце вихователя ДНЗ №6 Олени Францівни ОСИПЧУК

Як швидко плине час, вже цілий рік, як ти пішла від нас. Ти вже ніколи не зустрінеш нас усмішкою чи порадою. Пішовши в інший світ, ти залишила по собі добру пам’ять. Твоя душа журавлем вознеслася на небеса. Вічного тобі життя у Царстві Небеснім та спокою твоїй душі.

Колектив ДНЗ №6

16 января — год, как ушёл из жизни наш дорогой, любимый муж, отец, дедушка, прадедушка — Борис Михайлович КОНЧАКОВСКИЙ

Память о тебе всегда с нами. Спи спокойно. Царство тебе Небесное. Помним, скорбим.

Жена, дети, внуки и правнучка

19 грудня минуло 17 років, як пішов з життя наш дідусь, батько — Стефан Петрович КУТЕЦЬКИЙ, а 20 січня — рік, як не стало нашої мами, бабусі, свекрухи — Розалії Мар’янівни КУТЕЦЬКОЇ з села Катеринівка

Якби могли ви довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Вас ми будем пам’ятати, були найкращі тато й мати. Таких, як ви, не забувають таких лиш вічно пам’ятають. Царство вам Небесне, рідні.

Вічно сумуючі діти, онуки, зяті, невістки

17 января — 9 дней светлой памяти Бориса Васильевича МАРЧУКА

Скажи, куда ушел ты рано? Ответь же, что произошло? Да было время, вдруг ушло, оно ведь так непостоянно. Угас огонь горящей свечи, не дав исправить ничего, забрав тебя от нас навечно, украв тебя, и никого из нас ты больше не увидишь, и руку не пожмешь друзьям. И не расскажешь о проблемах, не будешь радоваться ты. Да, под вердикт большой системы — неумолима жизни схема, и вот несут тебе цветы те, с кем дружил когда-то ты. Они тебя не позабудут, тебя ведь позабыть нельзя, и в памяти навеки будет улыбка добрая твоя

Скорбящие семья Ковальчуков, Бочковских, жена, дочь, тёща

18 січня минає 3 роки, як пішов із життя чоловік, батько, дідусь — Олександр Олександрович ГУК

Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом, хто забув, — згадайте. Царство тобі Небесне та вічний спокій, дорогий наш.

Вічно сумуючі дружина, дочка, онуки

22 січня минає 3 роки, як пішла з життя Камілія Петрівна ОСАДЧУК з села Слобода Романівська

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, лишився біль, печаль одна.

Сумуючі чоловік, діти, онуки і правнуки

15 січня минуло 5 років, як не стало дорогої мами — Варвари Володимирівни ГОРОБЕЙ

Плаче серце, біль не передати. Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічний спокій тобі, рідненька, а ми ніколи не забудемо.

Сумуємо, діти і онуки

12 січня минуло 5 років, як пішла з життя наша люба, дорога людина — Марія Анатоліївна ОСАДЧУК

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, жити. Лишився біль, печаль одна.

З глибоким сумом всі рідні

20 января — год, как ушла из жизни Марина Сергеевна ЗАРЕДИНА

Мы будем помнить постоянно. Словами не высказать, слезами не выплакать наше горе. Ты всегда в наших сердцах.

Вечно скорбящие мама и родные

Хочемо згадати Ярослава Богдановича ДМИТРІВА, який пішов з життя 13 квітня 2011 року

Надворі вже зима, у серці сум і біль. Пекучий біль, який не можна загасити, як важко нам без тебе жити. Прости, що мало літ тобі відміряло життя. Прости, що ми живем — тебе нема… Всі помисли звертаються до тебе і квітами лягають до землі. Чому життя таке несправедливе. Добрим людям — доля нелегка випала, немов полин гірка.

Мама, тато, сестра

14 січня минуло 9 днів, як перестало битися серце дорогої і рідної нам матері, бабусі — Ольги Петрівни ПЕТРУК

Дякуємо тобі, мамо, за життя, яке дала нам, за мудрі поради, за добро, за любляче серце. Світла пам’ять про тебе — з нами. ­Пухом тобі земля. Душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Сумуючі сини, дочки, невістки, зять, онуки