У лещатах слабкої статі

Рейсовий автобус був майже переповнений. Щоб усіх «обілетити» і пропхатися вперед, кондуктору доводилося орудувати то ліктями, то плечима.
— Посуньтеся! Посуньтеся!
Марина стояла недалеко від кабіни водія.
Молодик, який майже наліг на її плече, скорчив винувате обличчя:
— Вибачте, тиснуть ззаду. Вже ноги відтоптали.
Дівчина лише розуміюче кивнула:
— Наш сервіс. Що поробиш.
Хлопець уже грудьми штовх­нув Марину в спину.
— От народ! — обурено хитнув головою молодик. — Хоч бери та виходь з автобуса.
Дівчина спробувала протиснутися ближче до кабіни та не змогла — заважали чиїсь ноги, торби…
Зрештою, на наступній зупинці трохи людей вийшло, і в салоні стало вільніше. Проте, Марину «посунули» до середини салону.
— Ви брали квиток? — несподівано спитала в неї кондуктор.
— Ні.
— То беріть!
— Я зараз, зараз. Хвилиночку.
Марина відкрила сумочку, закопирсалася в ній. Відтак розгублено подивилася на кондуктора.…
— Немає, — вичавила.
— Що — нема? — не зрозуміла «господарка» салону.
— Гаманця немає. А я знаю, що він був. Коли сідала в автобус.
Марина замислено опустила очі. І враз, на долівці, біля ніг кондуктора побачила свій гаманець. Зрадівши, підхопила його.
— Мабуть, випав! Я зараз!
Та в гаманці лише вітер гуляв.
— Як це? — здивовано проказала дівчина. — А гроші де?
І тут вона інстинктивно кинула оком по салону. Помітила, як до передніх дверцят, озираючись, пробирається молодик, котрий кілька зупинок обтирався біля неї. Побачила також, як він щось засунув до своєї кишені. Марина швидко збагнула що до чого й кинулася вперед автобуса. Наздогнавши хлопця, без вагань схопила його за лікоть.
— Зачекай-но, спритнику!
— Що таке? — Той аж відсахнувся. — Що, з головою щось не в порядку?
— Це ми зараз побачимо, в кого що в непорядку!
Сказавши це, Марина запустила свою руку в кишеню куртки парубчака. Видобула звідти кілька купюр, схожих на ті, що були в її гаманці.
— А це що?
Молодик здвигнув плечима.
— Ну, гроші.
— Чиї?
— Не знаю.
— В кишені твоїй як опинилися, питаю?!
— Мабуть, хтось підкинув.
— Підкинув? — осміхнулася Марина. — Гаразд…
Люди мовчки дивилися на незвичайну сценку між дівчиною і хлопцем. Ніхто поки не втручався.
Продовжуючи тримати парубчака за лікоть, Марина з іронією звернулася до пасажирів:
— Може, шановні глядачі, хтось зрештою викличе по мобільному міліцію?
Якийсь дядечко витягнув зі штанів телефон. Розгублено запитав у сусіда по салону:
— А як з мобільного дзвонити до міліції?
Хтось підказав:
— Набирайте «сто два»!
Саме в цю мить зупинився автобус. Відчинилися дверцята.
Молодик сіпнувся і, вирвавшись із цупких дівочих рук, кинувся до дверцят.
Однак вийти йому не судилося. Марина зловила його за комір куртки.
— Ти бачиш, який верткий! — зіронізувала дівчина. — Куди ти так поспішаєш? Може, я в тебе закохалася! Хіба я негарна?
Парубчак вичавив:
— Гарна. Відпусти.
— О! Це інша справа!
— Відчепися!
— Потерпи ще трішки…
Пасажири й далі не реагували на поєдинок сильної і слабкої статі в автобусі. Наче кіно дивилися. Трилер! Разом з тим складно було розібратися, де тут тепер сильна, а де слабша стать. Хлопець із дівчиною стояли в дверцятах, неначе застрягли в них. Мовчки, спершись на кермо, спостерігав за двобоєм і водій автобуса.
Марину це неабияк розізлило:
— То міліцію хтось викликав чи ні?!
Із глибини салону донеслося:
— Подзвонили!
Дівчина шарпнула хлопця:
— Піднімайся в салон!
Той відгризнувся:
— Чого ти до мене причепилася?
— Це я причепилася?! — округлила очі дівчина. — Сам винен! Не треба було до моєї сумочки лізти!
— Я не ліз.
— А хто?
— Не знаю.
— А як мої гроші опинилися в твоїй кишені?
— Не знаю.
— А хто знає?
— Не знаю.
— Що, заїло? Чи по шиї дати? Щоб відпустило?
Молодик не відповів. Мовчки глипнув на «гальорку».
Марину осінило:
— А може, ти не один орудуєш?
Парубчак знову спробував вирватися. Та де там! Дівчина тримала його за комір, мов лещатами.
Марина сильніше стягла комір куртки молодика. Пригрозила:
— Вириватимешся — схоплю ще й за носа!
Наразі десь поблизу автобуса почулися гальма якогось автомобіля. Це були працівники міліції. Молодика забрали до відділку. Як згодом з’ясувалося (Марина мала рацію), кишеньковий злодій «працював» не один. Його напарника незабаром також затримали. Тепер вони в очікуванні суду. А Марині від імені керівництва УМВС незабаром мають вручити цінний подарунок.