Відкритий світ: наші депутати побували в Америці

Вже десять років Україна є учасницею програми обмінів «Відкритий світ», що має на меті зміцнити співробітництво і взаєморозуміння між нашою країною та Сполученими Штатами, надаючи можливість українським лідерам у різних галузях діяльності зустрітися з американськими колегами для обміну досвідом. Свого часу проект був заснований з ініціативи двох видатних учених і суспільно-політичних діячів Росії та США: академіка Дмитра Лихачова та директора Бібліотеки Конгресу США Джеймса Біллінгтона. Саме за рахунок Конгресу фінансуються щорічні візити до Америки.
Впродовж десяти днів, з 30 січня до 10 лютого, тут побували 46 делегатів з України, серед них і новоград-волинці — молоді депутати міської ради Олександр ГАРБОВСЬКИЙ, Юрій МІРЗАБЕКЯН, а також заступник голови районної ради Микола ЛОСОВСЬКИЙ.
Ця поїздка стала можливою завдяки тісній співпраці Новограда-Волинського з Муніципальною програмою врядування та сталого розвитку, що впроваджується Програмою розвитку ООН. Ось що з цього приводу розповіла начальник відділу підтримки муніципальних ініціатив та інвестицій міської ради Ірина ГУДЗЬ:
— Добре мати гарних партнерів — разом відстежуємо міжнародні програми донорських організацій, запрошуємо людей до співпраці шляхом реалізації громадських ініціатив. Йдеться про облаштування джерел питної води, будівництво бюветів, впровадження енергозберігаючих заходів у навчальних закладах міста тощо. Цього разу наші партнери з ПРООН запропонували поїздку до Америки для молодих депутатів до 35 років. Мені особисто дуже сподобалася ця країна, коли відвідувала її влітку з тритижневою навчальною програмою з енергозбереження. Надзвичайно відкриті, доброзичливі  люди, професіонали своєї справи, тому мала велике бажання, аби наші депутати отримали досвід співпраці між владою і громадою на прикладі Америки.
Для них усе це було вперше: і переліт, і чотири пересадки з літака на літак, і, зрештою, яскраві враження від Америки, куди мріють потрапити багато людей. Що б там не казали про американську політику, ця країна не перестає демонструвати світу відкритість і відсутність кордонів. У цьому довелося переконатися вже у Вашингтоні — столиці США.
Відсутність хмарочосів, жодних заторів на дорогах (!) і переважно невисокі адміністративні будівлі з білого мармуру у єдиному архітектурному стилі: Білий Дім, Конгрес, Верховний Суд, Державний департамент, Міністерство оборони тощо. Попри те, що у кожного американця є бодай одна машина, надзвичайно багато людей їздять на велосипедах. Існують спеціальні державні програми, покликані розвантажити дороги, покращити довкілля і сприяти фізичному розвитку американців. Ось чому політик серйозного рівня у костюмі «від Версаче» і на велосипеді чи конгресмен на громадському транспорті — для Америки не дивина. Під стінами державних установ швидше побачиш великі велосипедні паркінги, а не «круті тачки» на кшталт тих, що стоять під Верховною Радою у Києві. Житлових будинків у Вашингтоні та інших великих містах практично немає — мешкають американці здебільшого у передмістях, на околицях.
Резиденція президентів — Білий Дім — огороджена прозорим парканом, туристи мають змогу вільно підійти до споруди, яка є одним із символів Америки, зайти на екскурсію. З охорони тут — лише два полісмени у сонцезахисних окулярах, із усмішкою на обличчях.
Усмішка — найперше, що відрізняє американців від усіх інших. За словами наших земляків, немає підстав сумніватися у її щирості. Колись це була спеціальна (!) державна програма, тепер — генетична і ментальна особливість. Можна усміхатися, коли у тебе в житті все добре, — скажете ви. І будете праві. А секрет простий: американці хочуть жити у комфортній країні, і вони її такою щодня створюють.
Державна політика побудована таким чином, щоб для громадян були доступними ціни на їжу, речі, житло і транспорт. Що тут справді дорого, то це комунальні послуги, особливо електроенергія. Гроші, сплачені за неї, є вагомою частиною державного бюджету, приватні компанії стратегічними енергоресурсами не володіють.
Кредитних програм тут існує стільки, що важко не скористатися позикою. Здебільшого кредити дають під 4% річних, є й безвідсоткові — окрім банків і державних кредитних програм, у кожному штаті існують величезні бази інвесторів, які віддадуть вам свої гроші на найвигідніших для вас умовах. Будь-які афери виключені, бо тут кожен відповідає за свою репутацію. До речі, основний обов’язок працівників міської ради (у місті зі 100 тис. населенням у апараті влади працює 5-7 працівників) — максимально сприяти приватному бізнесу, надаючи інформацію про кредити, супроводжуючи реалізацію бізнес-ідей.
Найбільше наших депутатів цікавили особливості місцевого самоврядування, механізм взаємодії державних і муніципальних органів, стосунки місцевих рад із виборцями. З цього приводу було організовано багато заходів: зустрічі з мерами, працівниками адміністрацій, засідання сенаторів тощо. У складі різних груп наші депутати мешкали у північних штатах США: Олександр — у Північній Кароліні, Юрій — у штаті Юта, Микола — у Вісконсині.
Мер міста в Америці — людина позапартійна, його функції здебільшого публічні, наприклад, провести офіційний прийом. Цікаво, що містом керує… інша людина — «сіті-менеджер», котра закінчує університет за відповідною спеціальністю. Виборці переобирають лише мера, а якщо «сіті-менеджер» вправно керує містом, то мер не зацікавлений звільняти його, тому він може працювати довгий час. Відтак зарплата у цієї людини набагато вища, аніж у мера.
Головна відмінність від нашого самоврядування у тому, що бюджети американських міських рад формуються на місцях і не залежать, як у нас, «від центру». Усі податки, сплачені місцевими підприємцями, залишаються, і усі кошти витрачаються на розвиток власної інфраструктури. Тому, коли після відрядження депутатів запитали, що вони найперше змінили би в Україні, ті були одностайні — лише адміністративно-територіальна реформа якісно покращить економічну ситуацію в країні. Податкова політика в Америці теж кардинально інша — штати, у яких найнижчий рівень оподаткування бізнесу, є лідерами за економічними показниками і рівнем життя. Наприклад, штат Юта, який знаходиться на пісках і в горах, але має найкращі умови для бізнесу.
Роботодавець сплачує податки не у пенсійний Фонд, а на особистий рахунок працівника. Відтак життя американських стариків, жартують вони, починається на пенсії. Саме пенсіонери, які активно займаються волонтерською діяльністю і є членами громадських організацій, приймали у сім’ях наших депутатів. Віковий ценз тут відсутній, немає значення, чи тобі 76, чи 81 — навіть у такому віці американці ганяють на «мустангах» з відкритим верхом і насолоджуються життям на повну.