«Лісорубу», котрий зрізав верби над Случчю, загрожує чималенький штраф
- Кримінал
- 757
- коментар(і)
- 01-03-2013 01:49
Верба — це жіночий символ, уособлення таємничої сили жінки, родючості й материнства. Це дерево пов’язане з водою, отже, символізує здоров’я і життя.
У давнину верба була священним деревом у слов’ян. Вважають, що вона уособлювала бога сонця, й тепер у народі кажуть, що саме сонце п’є воду з вербових листочків, тому вони такі схожі на сонячні промінці. Як священне дерево, верба тісно пов’язана з культом предків.
Верба — одне з найулюбленіших в Україні дерев. Нею обсаджують ставки, береги річок, дороги, обійстя, криниці…
Щороку, повертаючись із церкви на Вербну неділю, селяни встромляють у землю освячені галузки, і з них виростають дерева, які надають українським селам особливої характерної краси. «В кінці греблі шумлять верби, що я насадила», — співається у пісні.
«Де верба — там і вода», — каже прислів’я. Люди давно помітили, що верба росте біля чистої води, й за допомогою вербового прутика навчилися шукати джерела. І криниці копали під вербою. А ще кажуть: «Верби довкола водоймищ — воді спокійно і добре, значить, і тобі спокій нестиме така вода. Маєш на душі смуток — притулися: верба забере»…
ЗЛОВМИСНИК-«ЛІСОРУБ» ПОКИ НЕ ВИЯВЛЕНИЙ
7-9 лютого на березі річки Случ, що поблизу колишньої водокачки (вул.Набережна), невідома особа з порушенням природоохоронного законодавства і без відповідного дозволу міської ради зрізала 16 верб та 1 ясена.
Мешканці даного району про варварське знищення дерев телефонували до відповідних інстанцій, щоб ті розібралися в даній ситуації і покарали винних. Дзвонили також і до редакції, шукаючи в нас допомоги.
В управлінні житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності міської ради, куди ми звернулися, нам відповіли, що поінформовані про винищені верби, але хто саме вчинив таке дикунство, — їм поки невідомо.
Разом з тим із заявою про даний злочин комунальники звернулися до правоохоронних органів, виступили із оголошеннями в місцевих засобах масової інформації і просили жителів міста, якщо комусь щось відомо про знищення дерев, повідомити до їхньої служби (тел. 2-04-70, 5-32-77 або 102).
«СПОКОНВІКУ ВЕРБИ РОСЛИ НАД ВОДОЮ»
Поки розшукується зловмисник-«лісоруб», редакція вирішила провести власне розслідування, тому й вирушили у вищезгаданий район Новограда-Волинського.
Місце зрізаних верб нам показав місцевий житель.
— Це було десь тиждень тому, — сказав чоловік. — «Дружбою» різали. І кому вони заважали? Нехай би росли. Споконвіку верби росли над водою.
— Назвете своє ім’я, прізвище?
— Навіщо воно вам? Не буду називати.
— А хоч знаєте, хто зрізав дерева?
— Та ні.
НІЧОГО НЕ БАЧИВ, НІЧОГО НЕ ЧУВ?..
Зрізані верби рядком лежали на кризі. Склалося враження, що «виклав» їх так підготовлений до цієї справи майстер, не замислюючись над тим, які можуть виникнути наслідки під час повені, коли дерева підхопить водяна стихія і понесе за собою.
Потім до нас підійшов немолодий чоловік. Розговорилися.
— Електричною пилкою різали, — повідомив нам місцевий житель.
— І бачили хто? — запитуємо.
Трохи подумавши, той відказав:
— Не бачив.
— Живете поряд — і нічого не бачили й не чули?
— Ну… Бачив, як он з того будинку тягнувся до річки електрокабель. Чув, як різали. А хто..?
Така відповідь, певна річ, дивувала. Проте було зрозуміло, що чоловік щось недоговорює і, швидше за все, побоюється помсти.
ОДНОМУ ЧОЛОВІКУ ДЕРЕВА ТАКИ ЗАВАЖАЛИ
Зайшли до подвір’я, з якого, за словами попереднього співрозмовника, до Случі тягнувся електричний кабель. Подзвонили в двері будинку. На ганок вийшов кремезний чоловік. Ми представилися, а відтак напряму запитали:
— Навіщо ви верби зрізали?
— А навіщо вони там?! — швидко відказав господар оселі і тут-таки додав. — А хто вам сказав, що я їх зрізав?
— Кабель у ті дні, коли зрізали верби, для яких потреб тягнули до Случі?
— Нічого я не тягнув і не різав. А ті верби давно треба було зрізати. Вони трухляві. Може, залізниця повинна була зрізати старі осокори, які поряд, то й верби захопила…
Залізниця, на балансі якої стоїть приміщення старої водокачки, навряд чи має причетність до зрізання верб, оскільки на те не було розпорядження міської ради.
«ЦІ ВЕРБИ КОЛИСЬ САДИВ МІЙ ЧОЛОВІК»
Коли ми знову повернулися до берега річки, то визначили, що верби були не трухляві. Тут зустріли жінку з будинку, що навпроти колишньої водокачки.
— Мене в той час, коли різали дерева, вдома не було, — сказала вона й далі неабияк здивувала. — До речі, ці верби колись садив мій чоловік.
— Він зараз вдома?
— Ні, немає. А якщо брати по-людському, — продовжила жителька вулиці Набережної, — то ці верби потрібно було зрізати вище, щоб потім стовбури могли обрости гіллям. А так крига піде, то не знаю, що й буде. Ліпше б он спочатку взялися за ці старі осокори. Гілляки сухі, завтовшки із двадцять сантиметрів, просто падають на дорогу. А діти повз йдуть до школи, дорослі — на роботу. А не дай Боже пронесеться буревій, то дерева на будинки почнуть падати. Ми кілька років тому писали листа до міської ради, ще при Боровцю. Приїжджала комісія. Подивилися, а потім сказали, що коштів у них на це немає, ріжте самі. А як самим без спеціального обладнання забратися на таку висоту? Та ще ж — це природоохоронна зона. Потім проблеми будуть. Сподіваємося, що міська влада нас почує і зріже старі осокори.
Має надію і редакція, що дерева, які і справді є аварійними і становлять неабияку небезпеку мешканцям вулиці Набережної, найближчим часом таки спиляють.
Дивує й інше. Невже в такому густонаселеному приватному секторі і справді ніхто не чув гуркотіння електричної пилки і не чув, як на кригу із тріском падало до двох десятків дерев? Важко в це повірити. Таким штибом почнемо одне в одного вирізати сади і теж робитимемо вигляд, що нічого не бачимо-не чуємо і говоритимемо: навіщо нам ті садки? Так далеко можна зайти.
Та й взагалі, це і справді якесь дикунство — різати верби над водою. Важко щось пригадати подібне. Навіщо це потрібно було робити? «Очистити» собі подальші краєвиди? Чи комусь приглянувся берег Случі для якихось потреб?
А втім, сподіваємося, що правоохоронці знайдуть винуватця і розберуться в даній ситуації.
НА ПОРУШНИКА ЧЕКАЄ НЕМАЛИЙ ШТРАФ
А ми в свою чергу хочемо нагадати про покарання, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Стаття 153 «Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення населених пунктів» гласить:
«Знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об’єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об’єктами озеленення, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб або фізичних осіб-підприємців — від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Коли матеріал готувався до друку. Сергій Вовк, начальник дільничних інспекторів Новоград-Волинського МВ, майор міліції, повідомив, що на даний час підготовлений запит до Держлісмисгоспу стосовно встановлення завданого збитку. Разом з тим проводиться опитування жителів вулиці Набережної, де було зрізано 17 дерев у природоохоронній зоні на березі Случі.
У давнину верба була священним деревом у слов’ян. Вважають, що вона уособлювала бога сонця, й тепер у народі кажуть, що саме сонце п’є воду з вербових листочків, тому вони такі схожі на сонячні промінці. Як священне дерево, верба тісно пов’язана з культом предків.
Верба — одне з найулюбленіших в Україні дерев. Нею обсаджують ставки, береги річок, дороги, обійстя, криниці…
Щороку, повертаючись із церкви на Вербну неділю, селяни встромляють у землю освячені галузки, і з них виростають дерева, які надають українським селам особливої характерної краси. «В кінці греблі шумлять верби, що я насадила», — співається у пісні.
«Де верба — там і вода», — каже прислів’я. Люди давно помітили, що верба росте біля чистої води, й за допомогою вербового прутика навчилися шукати джерела. І криниці копали під вербою. А ще кажуть: «Верби довкола водоймищ — воді спокійно і добре, значить, і тобі спокій нестиме така вода. Маєш на душі смуток — притулися: верба забере»…
ЗЛОВМИСНИК-«ЛІСОРУБ» ПОКИ НЕ ВИЯВЛЕНИЙ
7-9 лютого на березі річки Случ, що поблизу колишньої водокачки (вул.Набережна), невідома особа з порушенням природоохоронного законодавства і без відповідного дозволу міської ради зрізала 16 верб та 1 ясена.
Мешканці даного району про варварське знищення дерев телефонували до відповідних інстанцій, щоб ті розібралися в даній ситуації і покарали винних. Дзвонили також і до редакції, шукаючи в нас допомоги.
В управлінні житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності міської ради, куди ми звернулися, нам відповіли, що поінформовані про винищені верби, але хто саме вчинив таке дикунство, — їм поки невідомо.
Разом з тим із заявою про даний злочин комунальники звернулися до правоохоронних органів, виступили із оголошеннями в місцевих засобах масової інформації і просили жителів міста, якщо комусь щось відомо про знищення дерев, повідомити до їхньої служби (тел. 2-04-70, 5-32-77 або 102).
«СПОКОНВІКУ ВЕРБИ РОСЛИ НАД ВОДОЮ»
Поки розшукується зловмисник-«лісоруб», редакція вирішила провести власне розслідування, тому й вирушили у вищезгаданий район Новограда-Волинського.
Місце зрізаних верб нам показав місцевий житель.
— Це було десь тиждень тому, — сказав чоловік. — «Дружбою» різали. І кому вони заважали? Нехай би росли. Споконвіку верби росли над водою.
— Назвете своє ім’я, прізвище?
— Навіщо воно вам? Не буду називати.
— А хоч знаєте, хто зрізав дерева?
— Та ні.
НІЧОГО НЕ БАЧИВ, НІЧОГО НЕ ЧУВ?..
Зрізані верби рядком лежали на кризі. Склалося враження, що «виклав» їх так підготовлений до цієї справи майстер, не замислюючись над тим, які можуть виникнути наслідки під час повені, коли дерева підхопить водяна стихія і понесе за собою.
Потім до нас підійшов немолодий чоловік. Розговорилися.
— Електричною пилкою різали, — повідомив нам місцевий житель.
— І бачили хто? — запитуємо.
Трохи подумавши, той відказав:
— Не бачив.
— Живете поряд — і нічого не бачили й не чули?
— Ну… Бачив, як он з того будинку тягнувся до річки електрокабель. Чув, як різали. А хто..?
Така відповідь, певна річ, дивувала. Проте було зрозуміло, що чоловік щось недоговорює і, швидше за все, побоюється помсти.
ОДНОМУ ЧОЛОВІКУ ДЕРЕВА ТАКИ ЗАВАЖАЛИ
Зайшли до подвір’я, з якого, за словами попереднього співрозмовника, до Случі тягнувся електричний кабель. Подзвонили в двері будинку. На ганок вийшов кремезний чоловік. Ми представилися, а відтак напряму запитали:
— Навіщо ви верби зрізали?
— А навіщо вони там?! — швидко відказав господар оселі і тут-таки додав. — А хто вам сказав, що я їх зрізав?
— Кабель у ті дні, коли зрізали верби, для яких потреб тягнули до Случі?
— Нічого я не тягнув і не різав. А ті верби давно треба було зрізати. Вони трухляві. Може, залізниця повинна була зрізати старі осокори, які поряд, то й верби захопила…
Залізниця, на балансі якої стоїть приміщення старої водокачки, навряд чи має причетність до зрізання верб, оскільки на те не було розпорядження міської ради.
«ЦІ ВЕРБИ КОЛИСЬ САДИВ МІЙ ЧОЛОВІК»
Коли ми знову повернулися до берега річки, то визначили, що верби були не трухляві. Тут зустріли жінку з будинку, що навпроти колишньої водокачки.
— Мене в той час, коли різали дерева, вдома не було, — сказала вона й далі неабияк здивувала. — До речі, ці верби колись садив мій чоловік.
— Він зараз вдома?
— Ні, немає. А якщо брати по-людському, — продовжила жителька вулиці Набережної, — то ці верби потрібно було зрізати вище, щоб потім стовбури могли обрости гіллям. А так крига піде, то не знаю, що й буде. Ліпше б он спочатку взялися за ці старі осокори. Гілляки сухі, завтовшки із двадцять сантиметрів, просто падають на дорогу. А діти повз йдуть до школи, дорослі — на роботу. А не дай Боже пронесеться буревій, то дерева на будинки почнуть падати. Ми кілька років тому писали листа до міської ради, ще при Боровцю. Приїжджала комісія. Подивилися, а потім сказали, що коштів у них на це немає, ріжте самі. А як самим без спеціального обладнання забратися на таку висоту? Та ще ж — це природоохоронна зона. Потім проблеми будуть. Сподіваємося, що міська влада нас почує і зріже старі осокори.
Має надію і редакція, що дерева, які і справді є аварійними і становлять неабияку небезпеку мешканцям вулиці Набережної, найближчим часом таки спиляють.
Дивує й інше. Невже в такому густонаселеному приватному секторі і справді ніхто не чув гуркотіння електричної пилки і не чув, як на кригу із тріском падало до двох десятків дерев? Важко в це повірити. Таким штибом почнемо одне в одного вирізати сади і теж робитимемо вигляд, що нічого не бачимо-не чуємо і говоритимемо: навіщо нам ті садки? Так далеко можна зайти.
Та й взагалі, це і справді якесь дикунство — різати верби над водою. Важко щось пригадати подібне. Навіщо це потрібно було робити? «Очистити» собі подальші краєвиди? Чи комусь приглянувся берег Случі для якихось потреб?
А втім, сподіваємося, що правоохоронці знайдуть винуватця і розберуться в даній ситуації.
НА ПОРУШНИКА ЧЕКАЄ НЕМАЛИЙ ШТРАФ
А ми в свою чергу хочемо нагадати про покарання, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Стаття 153 «Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення населених пунктів» гласить:
«Знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об’єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об’єктами озеленення, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб або фізичних осіб-підприємців — від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Коли матеріал готувався до друку. Сергій Вовк, начальник дільничних інспекторів Новоград-Волинського МВ, майор міліції, повідомив, що на даний час підготовлений запит до Держлісмисгоспу стосовно встановлення завданого збитку. Разом з тим проводиться опитування жителів вулиці Набережної, де було зрізано 17 дерев у природоохоронній зоні на березі Случі.
Підготував Микола МАРУСЯК
Фото Володимира ПОТАЙЧУКА
Фото Володимира ПОТАЙЧУКА
Коментарі відсутні