Запитання до священика

Відповідає намісник Свято-Троїцького кафедрального собору протоієрей Валентин Мороз.
— Що таке Свята Трійця? Її складові (Отець, Син і Святий Дух) позиціонуються окремо, а у православних — разом.
— Питання Святої Трійці — ключове питання всієї Православної віри і перший догмат Православної Церкви. Одразу скажу, що тайна Святої Трійці людьми в повній мірі пізнана бути не може. Людина — це творіння Боже, і їй властиво помилятися, оскільки нам у спадок від прабатьків Адама і Єви дісталася пошкоджена гріхом природа. Але знання про святу Трійцю в деякій мірі є в Православній Церкві — джерелі істини. Ці знання, в міру нашого духовного зростання, відкриває нам сам Господь.
Отож, нам відкрито те, що є лише один Бог, Котрий існує в трьох Лицях (особистостях, іпостасях). Ці три Іпостасі — Бог Отець (перша Іпостась), Бог Син Іісус Христос (друга Іпостась) і Бог Святий Дух (третя Іпостась). Про це говорить Святе Письмо: «Тому, що троє свідчать на небі: Отець, Слово (Син) і Дух; і Ці троє є одне» (1 Ін. 5:7). До речі, в Біблії більше 60 разів згадується Отець, Син і святий Дух.
Перше, найбільш зрозуміле свідчення про Трійцю, було явлене людству в день хрещення Іісуса Христа. Світу відкрились: Отець, що говорив з небес, Син, що хрестився в Іордані від Іоанна, та Дух Святий у вигляді голуба (Мф. 3, 16-17).
Згідно з нашим Символом віри, Бог Отець є Творцем всього видимого і невидимого; Бог Син передвічно народжується від Бога Отця; Бог Святий Дух передвічно виходить від Бога Отця. Всі три Лиця по суті і за властивостями абсолютно рівні між собою. Тому й православний Символ віри говорить, що ми віруємо в одного Бога, але в різних Лицях (Триєдиного Бога). Три Божественні Лиця завжди існують як одна особистість, вони рівнозначні, мають єдину сутність, єдину любов, єдиний розум, єдину волю, єдине дійство. Коли ми молимося Богу і згадуємо в молитві чи то Сина Божого, чи Духа Святого, то завжди говоримо в однині: «Ти Бог», «Свята Трійце, помилуй нас» і т.д.
Дехто не може сприйняти того, що Іісус Христос є Богом. Але в Євангелії читаємо наступне: «Хто сприймає Сина (Божого) — має життя; хто не сприймає Сина Божого — не має життя (вічного) (1 Ін. 5:12).
Християни приймають святе Хрещення в ім’я Святої Трійці, як і заповідував апостолам Господь: «Отож, ідіть, навчіть всі народи, охрещуючи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мф. 28:19). «Якщо хто не народиться від води і Духа, не зможе увійти в Царство Боже» (Ін. 3:5), — говорить Господь.
Оскільки нашим розумом і нашою мовою важко зрозуміти і пояснити Божественні тайни, то християнські мислителі намагались говорити алегорично. Наприклад, святий Іоанн Дамаскін приводить такий приклад: «Як вогонь і світло, що з нього виходить, існують разом, як світло завжди народжується від вогню і в ньому перебуває і не відділяється, так народжується і Син від Отця, ніколи не віддаляючись від нього».
Святий Спиридон Триміфунтський на Першому Вселенському Соборі в 325 році, в дискусії з одним із грецьких філософів, послідовником єретика Арія, явив таке знамення. Він взяв у руки цеглину і стиснув її. Миттєво вийшов з нього вогонь, потекла вода і залишилася глина. «Ось три стихії, а цеглина одна, — сказав святий Спиридон, — так і в Святій Трійці — три Лиця, а Божество одне». Після цього чуда його опонент став християнином.
Оскільки Бог є неосяжним, то й зображення Святої Трійці в Православній Церкві може бути лише образним, символічним. В іконописній традиції Православної Церкви прийнятним зображенням вважається, наприклад, «Трійця» святого Андрія Рубльова, де всі особи зображуються у вигляді Ангелів (образно).
Однією з властивостей Бога є неосяжність. Творіння не може осягнути свого Творця, але ми віримо в святу Трійцю і щоразу, осіняючи себе хресним знаменням, згадуємо Бога, промовляючи: «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь».
— Добрый день, редакция! Помогите разобраться в ситуации. Знакомая бабушка, открыв мой семейный альбом, с ужасом его быстро закрыла. Сказав, что фотографии с мёртвыми не должны быть в одном альбоме с живыми. Она даже вашу газету ходит читать к соседям, чтобы не занести к себе в квартиру фотографии помянутых людей.
Я спросила её, как быть, если много фотографий совместимых, разрезать и класть в разные альбомы? Но она ничего не ответила и быстро ушла. Что это — выдумка или доля правды в этом есть?
— Православні християни не повинні боятися зображень померлих. Навпаки, як вчить нас Святе Письмо, ми маємо частіше згадувати таке явище, як смерть: «…пам’ятай про смерть, і ніколи не згрішиш» (Сир. 7, 39).
Колись, та й у наш час, як мені відомо, деякі люди заздалегідь замовляли собі домовину і ставили її в своїй оселі на видному місці, щоб труна своїм виглядом постійно нагадувала про неминуче. Деякі християнські аскети навіть спали в труні. Дехто з них навіть мав у своїй келії череп і кості когось із спочилих, щоб не забути, якими й вони колись стануть.
Тобто, у християн відношення до смерті особливе. Варто зазначити, що для християнина немає людей померлих. Для нас усі живі, оскільки всі ми маємо душу. І коли згадуємо в своїх молитвах імена померлих родичів, то духовно поєднуємося з ними. Для християнина це властиво, адже духовний зв’язок із нашими близькими — це прояв любові, до якої нас закликає Господь.
Вам скажу, що мати таке відношення до фотографій чи зображень померлих, яке має ваша знайома бабуся, — є марновірство. Марновірство — це віра в те, що не приносить користі, — марна віра. Якщо вона вірить в те, що зображення померлих їй зашкодить, то, швидше за все, так воно й буде. Що ж стосується вас, то ви можете самі обрати — якою вірою керуватися у житті.