«Швидка допомога» — це не «поліклініка на колесах»

В екстрених ситуаціях «швидка допомога» — це остання надія на спасіння, тож в очікуванні її приїзду відлік для багатьох йде навіть не на хвилини, а на секунди. Втім, поки одні очікують порятунку життя чи надання допомоги у важкому стані, є й такі, нарікають медики, хто вважає екстрену службу «поліклінікою на колесах». Наприклад, комусь закортіло витягнути кліща після відвідин природи, іншим — поставити крапельницю, влаштувавши для себе денний стаціонар… вдома.
Як розповів завідувач підстанції міського «Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Михайло Корчомний, 30-40% викликів «швидкої допомоги» впродовж останніх місяців здійснені до осіб, котрі, як виявилося, не потребували екстреної допомоги. Йдеться про людей з дріб’язковими травмами чи хронічними захворюваннями, котрі з тих чи інших причин не отримують відповідного лікування у системі первинної допомоги, про «пацієнтів» у стані алкогольного сп’яніння тощо. Під час телефонного опитування встановлено, що багато хто не знає правил виклику бригад «швидкої допомоги». Натомість ці правила затверджені Наказом Мінохорони здоров’я України № 370 від 01.06.2009 р. і є чинними на території всієї держави.
Бригаду може бути викликано у випадках:

• втрати свідомості;


• судом;


• раптового розладу дихання;


• раптового болю у грудній клітині;


• гострого болю у черевній порожнині та поперековому відділі;


• головного болю, що супроводжується запамороченням або нудотою;


• порушення мовлення, слабкості у кінцівках, що виникли раптово;


• гіпо- та гіперглікемічної коми;


• гіпертермічного синдрому;


• зовнішньої кровотечі, блювання кров’ю;


• ознак гострого отруєння;


• порушення перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча та інше);


• анафілактичної реакції, спричиненої різними чинниками, у тому числі — укусами комах;


• укусів змій;


• укусів тварин;


• усіх видів травм (поранення, переломи, опіки, важкі забої, травми голови);


• у випадках, пов’язаних з невідкладною стоматологією;


• нещасних випадків, у тому числі — обумовлених дією диму, вогню та полум’я, електричного струму, блискавки, пов’язаних із транспортними засобами;


• теплового удару, переохолодження;


• асфіксії усіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи, удушення);


• наслідків злочинного нападу;


• надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;


• гострих психічних розладів (з поведінкою, небезпечною для життя хворого та/або оточуючих);


• інших станів, що загрожують життю та здоров’ю людини;


• здійснення міжлікарняних перевезень хворих, котрі потребують медичного супроводу.

Особи, які викликають бригаду (хворий, постраждалий, родич або інші особи), повинні:

• відповісти на усі запитання диспетчера, котрий приймає виклик;


• назвати точну адресу виклику (район, населений пункт, вулицю, номер будинку, квартири, поверх, код і номер під’їзду). У разі, коли місцезнаходження вулиці або будинку невідомі, необхідно уточнити шляхи під’їзду до адреси або місця випадку та його загальновідомі орієнтири;


• назвати прізвище, стать, вік хворого або потерпілого. Якщо паспортні дані хворого або потерпілого невідомі, то необхідно вказати його стать і орієнтовний вік;


• описати скарги хворого або потерпілого;


• повідомити, хто і з якого номера телефону викликає бригаду «швидкої»;


• за можливості, забезпечити бригаді безперешкодний доступ до хворого або постраждалого, необхідні умови для надання медичної допомоги;


• у разі виклику «швидкої» до приміщення, де перебуває особа, яка потребує невідкладної допомоги, ізолювати тварин, які можуть ускладнити надання медичної допомоги, а також завдати шкоди здоров’ю чи майну членів бригади;


• за можливості, сприяти у транспортуванні хворого або постраждалого у санітарний автомобіль;


• у разі госпіталізації хворого або постраждалого до лікувально-профілактичного закладу, бажано мати при собі будь-який документ, що засвідчує особу.

У випадках агресивної поведінки хворих, постраждалих або оточуючих їх осіб, зокрема тих, котрі перебувають у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння, гострого психічного розладу і становлять загрозу для здоров’я або життя медичних працівників бригади, надання медичної допомоги і транспортування здійснюється у присутності співробітників міліції.
Громадяни, які здійснили завідомо неправдивий виклик «швидкої» бригади та/або вчинили хуліганські дії стосовно медичного працівника бригади, завдали шкоди його здоров’ю або майну, відповідають, згідно з чинним законодавством України.
Рішення щодо екстреного транспортування хворих і потерпілих за медичними показаннями у лікувально-профілактичні заклади приймає керівник бригади «швидкої».
Супровід хворого або потерпілого його родичами або іншими представниками у санітарному транспорті здійснюється лише однією особою та з дозволу керівника бригади.
Транспортування дітей у лікувально-профілактичний заклад здійснюється у супроводі батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, якщо вони перебувають на місці надання екстреної (швидкої) медичної допомоги.
Бригада не виїжджає:

• до хворих для виконання планових призначень дільничного лікаря (ін’єкцій, крапельниць, перев’язок, інших призначень);


• до хворих, котрі перебувають під наглядом дільничного лікаря з приводу хронічних захворювань, стан яких не вимагає надання екстреної допомоги;


• до хворих для надання стоматологічної допомоги, окрім випадків невідкладної стоматології;


• для видалення кліщів;


• для видачі листків непрацездатності, виписування рецептів і заповнення будь-яких довідок, у тому числі — про стан здоров’я, а також для складання судово-медичних висновків;


• для здійснення міжлікарняних перевезень хворих, котрі не потребують медичного супроводу;


• для транспортування трупів у патолого-анатомічне відділення і бюро судово-медичної експертизи.

Диспетчер з прийому викликів, керуючись цими правилами, має право відмовити у прийомі виклику. При цьому він зобов’язаний оформити письмову відмову і надати рекомендації щодо звернення у відповідний лікувально-профілактичний заклад (поліклініку, пункт невідкладної медичної допомоги тощо), вказавши його адресу та телефон.
У разі необхідності індивідуального вирішення нестандартної або конфліктної ситуації, особи, які здійснювали виклик, можуть звернутися до старшого чергового медичного працівника підрозділу «швидкої допомоги» через диспетчера або особисто.
Інформаційно-довідкова служба підрозділу «швидкої допомоги» за телефоном надає довідки про місцеперебування хворих або постраждалих, яким була надана допомога бригадою «швидкої», без зазначення діагнозу.