Поминання 37/2013

16 вересня минає рік, як немає з нами Галини Володимирівни ГОНЧАРУК з с.Кикова

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, рідненька.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки, рідні

12 вересня — 9 днів світлої пам’яті найдорожчої у світі людини, батька, дідуся — Володимира Андрійовича Михнюка

Дуже тяжко і самотньо нам без Тебе, рідний. Щомиті здається, що Ти поруч. У вільні хвилини завжди перша думка — зателефонувати батьку. І невимовно боляче розуміти, що такого щастя вже ніколи не буде... Пробач нам, татусю, що не врятували.

Ти був працьовитою, справедливою та чуйною людиною, для нас опорою, порадником, гарним батьком та найкращим дідусем. Весь час турбувався про нас, забував думати про себе. Спасибі Тобі, рідненький, за турботу, життєву мудрість. Якщо такі люди ідуть, — земля сиротіє. Низько схиляємо голови над твоєю могилою, біль розриває душу, сльози заливають очі, але щось змінити ми не в силах, така уже була воля Божа.

Світла пам’ять про тебе — завжди у наших серцях. Нехай свята земля береже твій вічний спокій, а Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять.

Сумуючі діти, внуки

12 сентября — 9 дней светлой памяти Владимира Андреевича МИХНЮКА

Живым тебя представить так легко, что в смерть твою поверить — невозможно. Прости, что не смогли тебе помоч, прости, что не смогли тебя сбереч. Прости, что не смогли тебя спасти. Сто раз прости, прости, прости…

Вечно скорбящая жена, дети, внуки

11 вересня минуло півроку, як пішов у вічність Віктор Броніславович АДАМОВИЧ

В сльозах півроку вже пройшло, на серці сніг — все замело… Не змірять горя — плаче вся сім’я, нехай для тебе пухом буде ця свята земля…

Рідні, друзі, близькі

Кажуть, Бог забирає найкращих…

14 вересня минає 2 роки, як перестало битися серце найдорожчої нам людини — Олександра Івановича БАБЯРА

Закотилося у вічність життя, ніби сонце сховалося за обрій. З того світу нема вороття — розуміємо це ми сьогодні. Серця плачуть від болю і кричать: «Рідний наш, повертайся додому!». Не стихає печаль ні на мить, залишаючи вічну утому. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Усі, хто знав, — згадайте разом з нами добрим словом, тихою молитвою.

Сумуючі рідні

15 вересня минає рік світлої пам’яті, як немає з нами дорогого чоловіка, батька, дідуся — Григорія Карповича ПЕТРИШИНА

На душі і в серці — біль, печаль. Ти в нашій пам’яті — завжди живий. Таких, як ти, не забувають, а пам’ятають. Світла і вічна пам’ять про тебе залишиться у наших серцях. Вічний спокій твоїй добрій душі і Царство Небесне.

Сумуючі дружина, діти, онуки

19 вересня минає 1 рік від того страшного дня, як пішла у вічність дорога донечка — Ірина Олександрівна ЯКУБОВА

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Тобі б ще жити, жити, лишився біль, печаль одна. Спи спокійно, дорога донечко. Царство Небесне твоїй добрій душі та вічна пам’ять.

З глибоким сумом мама, брат з сім’єю, рідні

13 сентября — 14 лет светлой памяти Евгении Давыдовны МИНАЕВОЙ

Твои губы пахнут ладаном, и в ресницах спит печаль, и ничто тебе не надо сейчас, никого тебе не жаль…

Помним, любим, скучаем.

Дочь, зять, внуки, правнуки

12 вересня — 3 роки, як перестало битися серце Івана Захаровича ВИДРУКА

Пам’ять про вас — назавжди у наших серцях. Спочивайте з миром. Царство вам Небесне і земля пухом.

Сумуючі дочка Олена з сім’єю