Золоті руки є. А от дах протікає…

ЦЕНТР НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ СПИНАЄТЬСЯ НА НОГИ З УСІХ СИЛ, ЩОБ ДАТИ МОЖЛИВІСТЬ УЧНЯМ ЗАЙМАТИСЯ У ГУРТКАХ
Цього тижня, після літніх канікул, відновили роботу гуртки Центру науково-технічної творчості для учнівської молоді (ЦНТТУМ) — сьогодні це один із головних центрів позашкільної освіти у Новограді. Одна з його «фішок», яка особисто мені дуже до вподоби, — це те, що до роботи тут не підходять «шаблонно». Навіть тоді, коли два роки тому тут сталася пожежа і завдала будівлі значних матеріальних втрат, це лише підштовхнуло колектив до наполегливих активних дій.
Зокрема, стаття у «Звягелі» (№12 (922), від 25 березня 2011 р.) і фото директорки Валентини Найдюк на згарищі з лопатою спричинила тоді потрібну реакцію влади — на ремонт центру гурткової роботи виділили бюджетні гроші. Відремонтували кабінети, зробили автономне опалення, замінили страшну стару сантехніку на сучасну. Тепер, через три роки після реорганізації позашкільної освіти та ремонту центру, тут є й чимало інших напрацювань. Проблем, щоправда, теж вистачає, але тут їх не приховують.
«Ось що було раніше і що ми маємо зараз», — це пані Валентина говорить, показуючи фотографії згарища після пожежі і те, яким нині є центр науково-технічної творчості. Ремонт покращив не лише естетичний вигляд старенької будівлі (хоч і лише зсередини), а й повернув закладу популярність. Те, на що так «модно» було нарікати ще донедавна — що діти нічим зараз не зайняті і викинуті на вулицю, — тут з усіх сил намагаються спростувати своєю щоденною роботою. На гуртки, які пропонує дітям центр, потягнулися діти, стали звертатися із пропозиціями і підтримкою батьки.
— Основне досягнення у роботі — це колектив і наші діти. Здобутком є те, що до нас пішли — гуртківці розповідають іншим, приводять своїх друзів. Тому хочеться працювати, не зупинятися. Є мрія зробити «центр у центрі» — ми знаходимося у центральній частині міста, навколо нас розташовано багато шкіл. Дбаємо про те, щоб постійно відкривати нові гуртки і, що головне, аби вони відповідали сучасним запитам, — наголошує директорка центру творчості.
До позитиву Валентина Найдюк відносить і те, що керівники гуртків, котрі раніше працювали по школах, тепер мають потрібну базу для роботи тут, у центрі. Серед найпопулярніших гуртків — авіа- та судномодельний, автомоделювання, дизайн одягу, моделювання іграшок-сувенірів, бісероплетіння та писанкарство, «Умілі руки», «Юний дизайнер», художнє оздоблення тканин, мистецька студія «Азалія», «Мала академія народних мистецтв і ремесел», «Школа юних техніків». Діти тут займаються від 5 до
18 років, тож кожному допомагають підшукати гурток «до душі». Загалом позашкільною освітою охоплено 650 дітей у 40 навчальних групах.
Тут працюють із папером, глиною, склом, природними матеріалами, виготовляють одяг, рухомі іграшки, механізми і макети транспорту та будівельної техніки, роб­лять перші конструкторські та дизайнерські спроби, випробовують на практиці таланти художника, народного умільця, механіка тощо. Можливо, це не стане колись професією, але зробить життя різноманітнішим. У центрі, наприклад, зусиллями автомодельного гуртка відремонтували старий картинг — це вже є прикладом корисності занять. Свого часу картинги користувалися тут неабиякою популярністю, а зараз стоять у гаражі, бо немає коштів ані на їхній ремонт, ані на будівництво сучасного картодрому.
«Золоте правило» центру — раз на місяць проводити захід на загал. І вони із цим завданням справляються, бо показати завжди є що. Найпотужніша акція — «Родинний дивосвіт», де головна умова — представити вироби, зроблені разом із батьками, дідусями чи бабусями, сестрами чи братами. Це об’єднує та відкриває нові обрії у творчості. Презентації відвідують цілими сім’ями, і проходять вони завжди у теплій родинній атмосфері. Наразі постало питання розширення масштабів свята — настільки багаті на вигадки гуртківці та їхні близькі.
Серед проблем — відсутність необхідних меблів, комп’ютерної техніки, фінансування змагань. Керівник авіамодельного гуртка Олександр Замула розповів, що коштів на утримання гуртка ніхто не виділяє давно, а от звідки брати кошти на поїздки, де керівник із дітьми презентує сконструйовані моделі техніки, — то взагалі питання «№1».
Коли гуртківцям таки вдається вирватися за межі Новограда, то вони обов’язково привозять призові місця з обласних та всеукраїнських конкурсів. Шкода, що їздити вдається не так часто, як хотілося би, отже заявити про свої таланти на повний голос вдається не усім. Батьки і без того змушені бути постійними спонсорами дітей: фінансують матеріали для занять у гуртках, поїздки, допомагають з коштами під час ремонту у закладі. Тому не усі вихованці залишаються у гуртках — для деяких родин це стає непосильним тягарем, попри те, що заняття тут — безкоштовні. Складно уявити, що робила би позашкільна освіта без батьківської підтримки, адже гроші з бюджету виділяються лише на зарплату.
Спільними зусиллями влади та батьків вдалося зробити ремонт. Через те, що державну субвенцію, передбачену на ремонт, затримують, старий дах відремонтували лише частково. З початком дощів це далося взнаки, і разом зі стелею «потекли» відремонтовані стіни.
Для занять у гуртках не вистачає швейних машинок, прасок, мольбертів, потрібно замінити вікна та відремонтувати фасад, «призначення» якого наразі — відлякувати перехожих. Багато існуючих проблем колектив намагається вирішити власними зусиллями. Наприклад, розмалювали стіни яскравими малюнками чи прикрасили інтер’єр зробленими власноруч іграшками. Та й обходитися без Інтернету, погодьтеся, у наш час — це вже неабияка майстерність. А шкода, бо якби у центрі була комп’ютерна техніка (якої тут — аж один старий комп’ютер!), діти могли би дізнаватися про світові новинки, а їхні напрацювання від того, поза сумнівом, були би різноманітнішими.
Як розповіла Валентина Найдюк, пошук меценатів для закладу — річ звичайна, але далеко не усі поспішають бути «шефами», тож ходити з простягнутою рукою не хочеться. Тому час від часу гуртківці організовують виставки-продажі на підприємствах, щоб заробити на дрібні потреби закладу, ще й вихованці можуть якусь копійчину отримати у винагороду за свою роботу.
Невдовзі тут обіцяють зробити День відкритих дверей і презентувати золоті руки центру. Фотографії 19 кращих гуртківців, інформація про їх здобутки та перемоги прикрасять стенд у фойє закладу. Бо головне, чим пишається колектив, — це те, що діти знаходять себе. Добре, коли є люди, котрі у цьому допомагають.
P.S. Центр науково-технічної творчості запрошує дітей, батьків та педагогів до творчих занять за адресою: вул.Радянська, 19. Тел.: 5-24-32.