Поминання 9/2014

Ти усміхаєшся з портрета, ми ж відчуваємо серцями: ти не пішла, ти поруч десь тут...
Ти — в пам’яті навіки з нами!

2 березня минає рік як відійшла у вічність дорога наша дочка, сестра і тітка — Катерина Антонівна Марциновська

Так хочеться поговорить, сестричко, із тобою і заспівати разом пісню чарівну. Та серце вкрилось вічною журбою, біль точить душу... А вже весна спускається із неба, вже скоро закурличуть журавлі. Здається, з ними й Ти повернешся, бо треба вершити справи на святій землі. О ні, повірити в цей страшний сон не можна! Для нас усіх — Ти все одно жива. Бо помисли твої, твої думки безбожно було б забути на оцій Землі! Ні, Ти жива! Ти будеш вічно жити! Небесний ангел Тебе береже, і дуже жаль, що ми не можемо зустрітись, та образ твій у серці в нас живе. Царство Небесне Твоїй світлій душі!

Вічно сумуючі мама і сестри з сім’ями

Цілий рік невимовного болю, смутку, туги, самотності...

2 березня минає рік, як пішла у Божі Світи найрідніша на всій землі людина — наша мама — Катерина Антонівна МАРЦИНОВСЬКА

Опустіла, мамочко, без тебе земля. І промінчики сонця не так тепло гріють, і місяць не так ясно світить... Дуже сумно, мамочко, без твоїх теплих, мудрих слів, без лагідних рук, добрих очей, щирої посмішки. Тяжко усвідомити, що страшна біда жорстоко відібрала тебе у нас, мамо, таку молоду, гарну, сповнену бажання жити, любити цей світ, ростити внуків, радіти їх першому кроку і кожному успіху. Серце розривається від болю і безпорадності, від розуміння того, що нічого вже не змінити, не повернути час назад. МАМО! РІдна, єдина, любима... Ми через все життя пронесемо світлу пам’ять про тебе. як про взірець розуму, краси, мудрості, добра, щирості. Спочивай, мамочко, з миром. І Сяйво Небесне нехай тобі вічно світить. Царство тобі Небесне, рідна.

Вічно сумуючі твої діти

Пішла у вічність навіки, а в серці залишилась назавжди...

3 березня — 9 днів, як тяжка хвороба забрала від нас найріднішу, люблячу доньку, сестричку, внучку, хрещеницю — Вікторію Андріївну БРАЦЮК

Закотилось у вічність життя, немов сонце сховалось за обрій. З того світу нема вороття, розуміємо ми це сьогодні. Серця плачуть від болю й кричать: «Рідненька наша, вертайся додому». Не стихає печаль ні на мить, залишаючи вічну утому. Вічний спокій твоїй душі.

Вічно сумуючі мама, тато, братик Саша, бабусі та дідусі

23 лютого пішла з життя дорога наша однокласниця, учениця 9-Б класу ЗОШ №2 — Віка БРАЦЮК

Ти пішла від нас, хоча любила життя, людей. Твій голос, посмішка, погляд, добра душа завжди залишаться в нашій пам’яті. Буде весна і буде літо, і буде осінь, і зима, а тебе, рідненька, вже нема й нема. Царство Небесне, вічний спокій душі твоїй.

Однокласники

5 марта — 3 года, как трагически ушёл из жизни дорогой сыночек, брат, друг, сосед — Валентин Леонидович ЗАГУРСКИЙ

Живым тебя представить так легко, что в смерть твою поверить невозможно… Прости, что не смогли тебе помочь, прости, что не смогли тебя сберечь, прости, что не смогли тебя спасти. Сто раз прости, прости, прости…

Родные, соседи, друзья

3 березня — 40 днів світлої пам’яті дорогої, турботливої дружини та матері — Світлани Іванівни ЮЩЕНКО

Закотилось у вічність життя, ніби сонце сховалось за обрій. З того світу нема вороття, розуміємо це ми сьогодні. Серця плачуть від болю й кричать: «Рідненька наша, вертайся додому!» Не стихає печаль ні на мить, залишаючи вічну утому. Вічний спокій твоїй душі. Усі, хто знав, згадайте разом з нами добрим словом і тихою молитвою.

Вічно сумуючі чоловік, діти та всі рідні

26 лютого минуло 40 днів, як немає з нами дорогого батька, дідуся, прадідуся — Григорія Івановича ШАПРАНА

Дуже тяжко й самотньо нам без Вас, рідний. Щомиті здається, що Ви поруч. У вільні хвилини завжди перша думка — зателефонувати батьку. І невимовно боляче розуміти, що такого щастя вже ніколи не буде… Пробачте нам, татусю, за все. Нехай Господь подарує Вашій душі вічний спокій і Царство Небесне.

З болем в серцях діти, онуки, правнуки

6 березня — 40 днів світлої пам’яті Галини Василівни ЛЕВИЦЬКОЇ

Любимо тебе, і в пам’яті нашій завжди ти жива. У серцях людей, залишивши слід, пам’ять про тебе вічно жива.

Сумуючі діти, внуки, правнуки

26 февраля — год светлой памяти Виктора Петровича ПЕРЕБЕЙНОСА

Все, кто знал, — вспомните вместе с нами добрым словом и тихой молитвой. Пусть земля ему будет пухом и Царство Небесное душе.

Вечно скорбящие жена, дети, тесть, тёща, друзья

Забути не в силі, вернути не в змозі...

5 березня минає 5 років від дня гіркої втрати дорогого нашого Володимира Івановича ДЯЧЕНКА

Та чорна звістка все накрила, болючу згадку залишила. Одна лиш мить все обірвала, одна лиш мить — тебе не стало. Смуток та печаль навічно залишилися в наших серцях, а разом з тим яснітимуть найкращі спогади про тебе. Вічний спокій і Царство Небесне душі твоїй.

Сумуюча вся родина

28 лютого — 9 днів світлої пам’яті Павла Віталійовича ВИСЛИНСЬКОГО

Уже весна іде, красу несе, все навкруги оживає, а тебе, наш дорогий, немає. І повернути неможливо. Царство тобі Небесне. Вічная буде у наших серцях про тебе пам’ять.

Вічно сумуюча дружина, наші діти та онуки

2 березня минає рік, як пішла у вічність найдорожча нам людина, наша мамочка, бабуся, дружина — Світлана Григорівна ВОЙТОВИЧ

Немає в світі слів, щоб передати наше горе. Ти дуже хотіла жити, але страшна хвороба забрала тебе від нас. Печаль не проходить і серце болить. Тебе нема і більше вже не буде, та пам’ять про тебе, миленька наша, завжди буде жити у наших серцях. Царство тобі Небесне і вічний спокій твоїй душі.

Завжди сумуючі діти, онуки, чоловік

29 лютого минає 10 років світлої пам’яті найдорожчої у світі людини — Андрія Валерійовича РАФАЛЬСЬКОГО з села Чижівки

01.08.1982-29.02.2004 рр.

Закотилось у вічність життя, ніби сонце сховалось за обрій. З того світу нема вороття — розуміємо це ми сьогодні. Серця плачуть від болю й кричать: «Рідний наш, повертайся додому!» Не стихає печаль ні на мить, залишаючи вічну утому. Нема тебе, синок, скільки не клич, лише печаль повисла над землею… У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Царство Небесне.

Вічно сумуючі мама, сестра, брати, племінники

28 февраля — 10 лет, как нет с нами Николая Титовича, а 1 марта — 5 лет — Петра Николаевича РЯПОЛОВЫХ

Не выразить словами всей скорби, печали. В сердцах и нашей памяти — всегда Вы с нами.

Вечно скорбящие родные, близкие