Заморський наречений

ШВИДКИЙ ПЕРЕКАЗ
Ніна вибігла з дому так швидко, що мало не збила з ніг перехожого на тротуарі.
— Хоч би вибачилася! — дорікнув той.
Але Ніна на це не зважила. Жінка стрімголов помчала до банку. Там вона в буквальному сенсі вмовляла тих, хто стояв у черзі, пропустити її до віконця каси.
— Мені терміново потрібно відправити грошовий переказ!
— Куди?
— До Америки! Тільки швидко! Будь ласка!
Ніну пропустили. Вона заповнила всі папери, швиденько відрахувала чималу суму в доларах, схопила чек і кинулася додому.
Тепер тільки залишалося повідомити милому Сему десятизначний код. Він отримає гроші, розбереться з неприємностями, і вони, нарешті, будуть разом.
ПЕРЕСУДИ
Сусіди, знайомі і колеги по роботі дивувалися тому, як погарнішала Ніна Семенчук за останній місяць (імена в матеріалі змінено).
Непоказна «очкаричка» бухгалтерша, ні сіло ні впало, змінила зачіску, перефарбувалася, почала користуватися косметикою і приділяти більше уваги своєму гардеробу, чого раніше не траплялося.
Не інакше, як закохалася, — плели язиками бабусенції на лавці біля під’їзду. — Тільки ось у кого?
— Еге! Жодного чоловіка з нею не бачили…
— Хорониться. Боїться втратити своє щастя. Ось одружиться, тоді все й побачимо.
ЕКСКУРС У НЕВЕСЕЛЕ МИНУЛЕ
Сталося так, що до своїх сорока Ніна так і не зустріла чоловіка, з яким могла би зв’язати своє життя. У школі вона уникала хлопчачих компаній. В інституті у її групі було всього кілька парубків, та й ті вважалися нечепурами.
Далі була престижна фірма і стремління зробити кар’єру. Так сталося, що часу на чоловіків не вистачило.
Можливо, справжньою причиною проблем була доля матері. Вона народила Ніну поза шлюбом, а потім у пошуках коханого пустилася на всі заставки. В результаті спилася і померла в одному із притонів, залишивши 13-річну дочку сиротою.
Поступово Семенчук змирилася зі своїм життям, почала розглядати себе в дзеркало і вирішила, що до кінця днів своїх житиме самотньо.
НЕСПОДІВАНЕ ВІДКРИТТЯ
На роботі Ніна обіймала посаду головного бухгалтера і славилася грізною начальницею. Варто їй було ввійти до бухгалтерії, як розмови підлеглих затихали, і дівчата, щоб не отримати натруски, поспішали закривати сторінки «Однокласників».
Одного разу Семенчук таки спромоглася «застукати» гарненьку співпрацівницю за неслужбовою перепискою в Інтернеті.
— Вибачте, Ніно Іванівно, — почервоніла дівчина. — Я просто…
Ніна не стала сварити дівчину, вона була вражена тим, що побачила на екрані монітора. Безліч чоловічих світлин зі списком їхніх даних виявилися для Семенчук справжнім відкриттям.
Того ж дня бухгалтерша повернулася додому з новеньким ноутбуком. Якщо раніше Ніна принципово не користувалася вдома комп’ютером, то тепер за ним просиджувала цілі вечори.
Спілкування через Інтернет виявилося дуже захоплюючим. Насамперед Ніна відшукала шкільних та інститутських подруг, а одного разу зайшла на сайт знайомств.
Чоловіків там було багато, але підозріла бухгалтерша не стала ні з ким із них знайомитися — надто вже вродливий мали вигляд голубоокі «міцнячки», котрі шукали свої другі половинки.
МОРПІХ
Як там не було, але Семенчук стала таки постійним відвідувачем сайту — надія знайти свого чоловіка повернулася до неї. І незабаром вона відшукала того, хто викликав довіру. Американець на ім’я Семюель не мав вигляду Шварценеггера, та й на красунчика не тягнув. Просте, але мужнє, обличчя, коротка характеристика: військовий, котрий незабаром вийде у відставку, збирається зв’язати своє життя з порядною жінкою.
Почалась переписка. Ніна дізналася, що Семюель — морський піхотинець, котрий брав участь у бойових діях у Афганістані.
Довір’я Семенчук до американця зростало: той не просив грошей, як дехто (чула) це робив, не давав ніяких обіцянок, а просто мав бажання спілкуватися з одинокою українкою.
Одного разу Семюель запропонував Ніні не просто переписуватися, а поговорити по скайпу.
Семенчук не одразу на це дала згоду, страшенно боялася розчарувати свого американця. Лише відвідавши салон краси, Ніна насмілилася на розмову і…отримала від Семюеля стільки компліментів, скільки не чула за все своє життя.
БАГАТЕНЬКИЙ ВОЯКА
Весь день вона чекала чергової розмови по скайпу. Він виявився більш відвертішим: американець повідав Ніні про те, що під час своїх митарств по Афганістану знайшов речовий мішок, дощенту набитий доларами.
— Одне слово, старість я собі забезпечив, — повідомив Семюель на прощання.
Наступного дня Семенчук, нарешті, дочекалась од Семюеля того, чого так трепетно чекала. Американець освідчився Ніні.
— Я і сам до тебе приїхав би, але служба не дозволяє. Може, ти приїдеш до мене? За витрати не хвилюйся. Гроші я тобі передам. Гадаю, сто тисяч вистачить.
— Та я не із-за грошей, — задихаючись од щастя, промуркотіла Ніна. — Просто ти мені… дуже подобаєшся.
— Ти мені — також.
РЯТУЙ, НІНО!
Ще тиждень Ніна провела в солодкому чеканні поїздки до США і задушевних бесідах із Семюелем. А потім раптом помітила, що коханий чимось пригнічений. Американець довго не зізнавався про те, що трапилося, а потім з неземною тугою в голосі повідомив:
— Гроші на кордоні з Україною затримали. Кур’єру тепер потрібно штраф платити. В нього самого — ні копійки, а в мене заощадження вкладені в акції.
Незважаючи на дивну розповідь Семюеля, Ніна йому повірила.
— У чому проблема, дорогий? Я гроші переведу. Скільки потрібно?
— П’ять тисяч доларів…
БІЛЯ РОЗБИТОГО КОРИТА
Засліплена коханням жінка зробила, як просив «наречений», і була здивована тим, що після переказу Семюель зник із сайту для спілкування одиноких сердець, і зі скайпа — також.
Тиждень пішов на те, щоби зрозуміти: її банально «кинули». Після цього Ніна пішла до міліції і попросила розшукати американського «нареченого».

Здавалося, пік розквіту шлюбних афер прийшовся на час розпаду Радянського Союзу. Тоді кожна жінка мріяла залишити СРСР, який розвалювався на очах, і вийти заміж за мешканця якої-небудь благополучної країни.
Багато наречених ставали тоді жертвами зарубіжних пройдисвітів. Нині, гадалося, що те все позаду, але випадок з Ніною показує: лихі дев’яності не такі вже й далекі, як нам здається.