Колюча сімейка

Далеко-далеко, в казковому лісі,
Сім’я їжачків проживала.
Будиночок їх стояв на узліссі
І краще за них не бувало.
Сім’я та складалася з тата Ресгія,
Скажу вам, як є, не їжак то, а мрія:
Ввічливий, добрий, розумний, красивий,
Робить усе і дуже сміливий.
Ківуся в сім’ї цій була їжачиха,
А подружка в неї — Косана, зайчиха.
Ківуся весь час там собі копирсалась
І дітками й домом вона все займалась.
В сім’ї їжачків були їжачатка:
Дві доньки — красуні, хороші дівчатка.
Старша — Шасуля, ну, а малюся
Була, як клубочок чорненький, — Кінуся.
У лісі сім’ю цю всі дуже любили,
В гості до них друзі часто ходили.
Бо всім допоможуть і ділом, і словом,
І не образять навмисно ніколи.
Та все ж не так добре було цій сім’ї,
В казковому лісі жили звірі злі.
Вовк з лисеням хотіли зробити
Все, щоб сім’ю їжачків розсварити.
Завжди дівчаток вони ображали,
Татові з мамою настрій псували.
Не може сім’я їжачків зрозуміти,
Що з хуліганами цими робити?
Аж якось маленька Кінуся сказала:
«Вони просто заздрять, в нас друзів немало,
А з ними ніхто не хоче дружити,
Їх треба всього лиш узять й полюбити!»
Виникла зразу ідея у мами:
«Давайте пригостимо їх пирогами.
Розкажем, що добрими краще їм бути,
Так дружбу й любов можна швидко здобути».
А вовк з лисеням підкрадались до хати,
Хотіли вони їжачків налякати.
Знову хотіли їм капость зробити,
Ніяк не давали спокійно всім жити.
Та раптом в будинку вікно відчинилось,
І в ньому привітні сестрички з’явились.
Очі від щастя у них аж палали,
Вони хуліганів у дім погукали.
Злі здивувались, що їх запросили,
Про вечір такий навіть мріять не сміли.
Усміхнені їх їжачки зустрічали
І в вечір цей теплий всі друзями стали.
І з того часу у казковому лісі,
В будиночку тому, що був на узліссі,
Сім’я їжачків не бувала у тузі,
А вовк з лисенятком — найкращі їх друзі!