Поминання 19/2014

Поминання 19/2014









































8 травня минає 9 днів, як перестало битися серденько нашої дорогої Тетяни КУЦ


Ніколи нам не забути той страшний день і ту хвилину, коли підступна смерть вирвала Тебе від нас, коли перестало битися Твоє серденько. Ти пішла в інший світ, звідки вже немає вороття. Хай сонечко зігріває Твою останню домівку, хай м’якою і теплою буде Тобі земля, хай янголи охороняють Твій спокій. Царство Небесне, наша дорога, рідна і незабутня.


Вічно сумуючі батьки, брати, невістки, племінники



И не забыть, и не вернуть — лишь с болью в сердце жить осталось.


Людмила Вячеславовна ВЕРЕМЕЕВА

(14.06.1962-03.04.2014 гг.)


12 мая — 40 дней, как ты не с нами, дорогой наш Человек.

Солнышко наше родное! Твои приезды были для нас праздником души и сердца. Крымская земля стала твоей второй родиной, но ты всегда гордилась своим родным Новоградом-Волынским. Где силы взять, чтобы смириться с мыслью, что эта потеря безвозвратна?! Все, кто знал нашу Милу, вспомните её тёплым словом: она этого заслуживает. Низко склоняем головы пред памятью твоей.


Родные



Спи, доню улюблена, спокійно.

Ти свій короткий шлях пройшла чесно і радісно...


7 травня — 9 днів світлої пам’яті дорогої, турботливої матусі та донечки — Ірини Олександрівни ГОНЧАРУК

17.06.1977-29.04.2014 р.р.


Не знайти слів, щоб передати наше горе, біль душі... Рідненька, як всім нам не вистачає тебе, твоєї усмішки, мудрої поради, твого тепла. Ти кожну мить про нас дбала, навчала жити і любити. Ти кожному допомагала, як сонечко обігрівала. Пробач, рідненька, що не вберегли. Любимо тебе, і в пам’яті нашій завжди ти жива. Усі, хто знав та пам’ятає, пом’яніть добрим словом і тихою молитвою. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.


Вічно сумуючі чоловік, діти, батьки та рідні



Остановило время бег, и боль всю душу сжала,

ушёл из жизни человек, каких на свете мало...


10 мая — 40 дней со дня смерти Александра Тихоновича КОРОВИНА, участника ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЕС


Тебя уже нет, а мы не верим, в душе у нас — Ты навсегда, и боль свою от той потери не излечить нам никогда. Вечная память, Царство Небесное.


Скорбящие родные и друзья



12 травня минає 10 років, як обірвалося життя нашого дорогого батька та дідуся — Володимира Івановича МЕЛЬНИЙЧУКА


Одна мить — і перестало битися серце. Життя людське, мов тоненька нитка, обривається, зупиняючи людину на півдорозі. Пішовши в інших світ, ти залишив по собі добру пам’ять. Тепла твого серця і душі вистачало для нас усіх. Плачуть за тобою всі стежки, плаче дім, бо немає господаря в нім. Нехай Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять, а свята земля береже твій сон. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і щирою молитвою.


Вічно сумуючі рідні



Такой, как ты, бывает раз на всю жизнь, и то — с небес…


13 мая — 40 дней, как ушёл из жизни любимый муж и заботливый отец — Александр Феликсович САВИЦКИЙ


Прости, что жизнь твою я не спасла, весь век не будет мне покоя. Не хватит сил, не хватит слёз, чтобы измерить моё горе. Ты всегда — в наших сердцах.


Вечно скорбящие жена и сыновья



11 травня минає 9 днів, як пішов із життя люблячий батько, турботливий дідусь, справжній офіцер, добра, справедлива та чуйна людина — Іван Юхимович КУЧЕР


Якби могли Ви довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як Ви, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Вам Небесне, рідненький. Всі, хто знав, — згадайте разом з нами добрим словом і тихою молитвою.


З глибоким сумом діти, внуки



13 травня минає рік, як жорстока невблаганна смерть забрала від нас дорогого чоловіка, люблячого батька — Валерія Юрійовича ПАВЛОВСЬКОГО


Своє коротке життя прожив достойно, залишив теплі спогади, любов і вдячність за турботу про нас. Сумуємо, низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю рідної нам людини і просимо пом’янути добрим словом і щирою молитвою.


У скорботі дружина, доньки



16 мая — год светлой памяти нашего дорогого сына — Сергея Викторовича ЗЕНЧЕНКО


О, как безжалостно, как беспредельно глупо приходит смерть в рассвете сил и лет. Какой становится невыносимой мукой та жизнь, в которой сына больше нет. Чем заглушить и муки, и страданья? О, если б можно было всё отдать, чтобы вернуть твоё дыханье. Кто помнит Сергея, — помяните и помолитесь за упокой души.


Вечно скорбящие родные