Цукровий діабет — не вірте міфам

14 ЛИСТОПАДА — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ
Цукровий діабет (ЦД) — це порушення обміну речовин, при якому у крові збільшується вміст цукру. Основні симптоми ЦД — надмірна спрага, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, підвищена частота сечовипускання (особливо вночі), втрата маси тіла, підвищений апетит, сухість шкіри, свербіння шкіри та слизових статевих органів, нечіткість зору, часті інфекції, фурункульоз (гнійничкове запалення).
Люди, спілкуючись між собою і не знаючи реальної картини про цукровий діабет, часто радять хворим те, що ми, лікарі, називаємо міфами, які призводять до ускладнень та небажаних наслідків. Тож, наведемо декілька прикладів.
Міф 1. Не можна повністю виключати цукор із раціону, оскільки глюкоза необхідна для нормальної роботи головного мозку.
Так, для нормальної роботи головного мозку необхідна глюкоза, але у пацієнтів із ЦД рівень глікемії (цукру в крові) і так підвищений, таким чином додатково приймати її з їжею не можна.
Міф 2. Мед — не глюкоза, він наполовину складається з фруктози, тому його можна їсти у необмеженій кількості, як і цукрозамінники.
Ні, це не так. Мед складається з фруктози та глюкози. Він є не тільки аналогом цукрозамінника, але й має цукропідвищувальну дію. Цукрозамінники також не можна приймати бездумно у будь-якій кількості. Все повинно бути в міру.
Міф 3. Таблетки від діабету та інсулін дозволяють їсти все, що завгодно.
На жаль, жоден із сучасних препаратів для лікування хворих на ЦД не виключає ще дві дуже важливі складові успішного підтримання нормального рівня цукру в крові — правильне харчування та фізичне навантаження.
Міф 4. Коли людина, хвора на ЦД 2-го типу, починає отримувати інсулін, вона завдає собі непоправної шкоди, лікар «садить на голку», тому що інсулін викликає залежність.
При достатній функції клітин ПЗ інсулінотерапія носить тимчасовий (на період оперативного втручання, при загостренні хронічних хвороб, вагітності тощо) характер та може бути припинена при досягненні нормальних показників глікемії. Таким чином, ні про яке «підсаджування на голку» не може бути й мови.
Міф 5. Визначення цукру в сечі замінює проколювання пальця та визначення рівня глікемії.
У людей похилого віку із супутньою патологією нирок нирковий поріг глюкозурії змінений, тому цукор у сечі може бути відсутнім навіть при вираженій глікемії.
Міф 6. Для людини, хворої на ЦД, достатньо визначити рівень вранішнього цукру крові 1-2 рази на тиждень.
Цей режим не виправданий, самоконтроль повинен здійснюватися не тільки натще, але й через 2 години після прийому їжі. У «дебюті» захворювання (коли щойно діагностували ЦД) та при декомпенсації необхідно щоденно декілька разів на день визначати глікемію. У подальшому частота глікемії залежить від віку, стану (наявності гострих або загострення хронічних хвороб, вагітності тощо), виду гіпоглікемічної терапії.
Молодим пацієнтам потрібно вимірювати рівень глікемії не менше трьох разів на добу щоденно. Так потрібно робити і при інсулінотерапії, а пацієнтам похилого віку при застосуванні таблетованих гіпоглікемічних препаратів рекомендують проводити тестування щоденно натще й один раз на тиждень проводити декілька вимірів на день у різний час доби (у тому числі через 2 години після основних прийомів їжі).
Міф 7. Портативний глюкометр призначений лише для визначення цукру в крові натще.
Ні, це не правильно. Дуже важливий показник постпрандіальної гіперглікемії, який показує рівень глюкози у крові через 2 години після початку прийому їжі.
Міф 8. Чим більший стаж ЦД, тим краще людина, хвора на ЦД, відчуває свій рівень глікемії.
На жаль, рівень глікемії неможливо відчути.
Справді, сильно знижений рівень глікемії пацієнт може відчути. Але з часом «передвісники» гіпер- та гіпоглікемії зникають, і критичні стани виникають раптово. Суб’єктивні відчуття бувають дуже оманливі.
Разом із тим, на всі ваші запитання дасть правильну відповідь лише лікар, тож не займайтеся самолікуванням, не вірте міфам і будьте здорові.

ПОРЯТУНОК ВІД ДІАБЕТУ
Нещодавно у мене виявили цукровий діабет. Спочатку відчула жах. А потім вирішила: потрібно лікуватися! Почала читати літературу, розмовляти з подругами по нещастю. І, знаєте, знайшла корисний рецепт, тож хочу поділитися з вами.
Потрібно взяти 2 ст.л. насіння льону, подрібнити в кавомолці, залити 0,5 л окропу. Кип’ятити 5 хв. в емальованому посуді, накритому кришкою. Потім зняти з вогню, але кришку не знімати, щоб не утворювалася піна.
Рідину остудити. За цей час жмих осяде на дно. Відвар треба випити теплим за один прийом за 20-30 хв. до сніданку. Але, якщо у вас є закрепи, то пийте разом зі жмихом.
Уже через два місяці після початку прийому відвару починає краще працювати підшлункова залоза та покращується загальний стан. Потім відвар можна приймати 2-3 рази на тиждень упродовж року. Одночасно корисно пити цикорій замість води або чаю.
Я перевірила це лікування на собі — наслідки гарні. Тепер п’ю відвар із насіння льону 2-3 рази на тиждень. Не вживаю ніяких ліків та суворо дотримуюся дієти.