Новоград-Волинський на сторінках газети «Соціалістичний Наступ»

Медичні установи міста були представлені лікарнею, поліклінікою, тубдиспансером, санбаклабораторією, дитячою консультацією, ветамбулаторією, 2 аптеками, рентген-кабінетом. Будувалася санстанція. Крім тубдиспансеру, всі установи були більш-менш забезпечені персоналом, медикаментами та приладдям. Лікарні бракувало білизни та м’якого інвентарю. Коштами місцевого бюджету зроблено частково ремонт лікарні, капітально відремонтовано криниці. Улітку 1930 р. працював дитячий оздоровчий майданчик на 80 дітей.


Протягом 8-годинного робочого дня Новоград-Волинський маслозавод міг виробляти 1500 кг масла. Виходячи з цього, його виробничі потужності протягом трьох років були завантажені лише на 20%. Низька навантаженість заводу пояснювалася «кволим надходженням молока», хоча в районі його було досить («СП» від 24 жовтня).
115 робітників працювали на заводі «Сільмаш». У грудні його передали до Укрметалоб’єднання і перейменували на державний машинобудівельний завод ім.Сталіна («СП» від 25 листопада і 10 грудня).
Новоград-Волинський лісгосп збудував тартак для розпилювання лісоматеріалів. Щодня 9 робітників цього підприємства виробляли до 150 шпал. Адміністрація прийняла на посаду машиніста колишнього орендаря механічних заводів Пагеля, сплачуючи йому 120 крб. на місяць, хоча раніше не згоджувалася платити старому машиністові навіть 75 крб. («СП» від 25 листопада).
За постановою Народного Комісаріату Земельних Справ УСРР від 15 жовтня, Новоград-Волинський технікум технічних культур було перетворено на технікум молочного господарства («СП» від 27 жовтня). Цей навчальний заклад розміщувався у колишньому будинку поміщика Мезенцева.
Комітет Червоного Хреста мав відкрити 1 листопада річні курси медсестер запасу. На навчання приймалися трудящі жінки до 35 років, котрі мали освіту, як мінімум, за 4 класи або закінчили гуртки першої допомоги. Навчання мало бути вечірнім. Жінок вчили надавати першу допомогу пораненим червоноармійцям і доглядати за ними у шпиталях («СП» від 22 і 29 жовтня). Місцева райрада ТСО-Авіахім (Товариство сприяння обороні, авіації і хімії) з 15 грудня відкривала 8-місячні курси телефоністів та телеграфістів. Курси комплектувалися винятково з жінок-членів ТСО («СП» від 3 грудня).
У жовтні гостями міста були артисти передового українського робсельтеатру Волині під керівництвом Натуся, які показали глядачам кращі зразки сучасного сценічного мистецтва. У театрі ім. Дзержинського йшла п’єса Микитенка «Диктатура» («СП» від 29 жовтня). Згідно з оголошенням, 8 листопада, о другій годині дня, місцева рада ТСО-Авіахім влаштовувала в міському садку стрілецькі та фізкультурні змагання між членами Товариства і червоноармійцями батальйону. Осередкам ТСО пропонувалося виділити по 5 стрільців та взяти участь у змаганні («СП» від 6 листопада).
9 вересня відбувся пленум райпарткому, секретарем якого було обрано Меєрталя. До складу бюро РПК увійшли: Меєрталь, Дудник, Федорчук, Білогородський, Онопченко, Максимов, Воронов, Яненко та Сініцин. Пленум затвердив на посаду заворга Федорчука, завкультпропу — Білогородського, завагітмас — Онопченка, редактора районної газети — Кузьменка. 15 вересня відбувся пленум райвиконкому. Головою РВК обрано Дудника, секретарем — Опанасюка («СП» від 24 вересня).
28 вересня міська рада оголосила місячник збору коштів на ліквідацію неписьменності. З цією метою у період з 5 жовтня до 5 листопада 1930 р. у місті встановлювалися надвишки: на квитки у кінематограф і театр у розмірі 10% (50% дешевих квитків звільнялися від надвишку); 3% — на вартість пляшки пива, 5 коп. — на пляшку вина вартістю до 1 крб. та 10 коп. на пляшку вина вартістю понад 1 крб.; 10% — на вартість косметичних виробів; 10% — на суми рахунків у їдальнях, ресторанах тощо, що торгують спиртними напоями після 7 год. вечора. Винним у невиконанні цієї постанови загрожувало притягнення до адміністративної відповідальності: штраф до 3 крб., примусові роботи до 7 діб, арешт до 3 днів. Посаду голови міськради тоді займав Троп, відповідального секретаря — Рибалов («СН» від 7 жовтня).
За розпорядженням Наркомюстиції, у жовтні було організовано дільничу прокуратуру, що мала обслуговувати Новоград-Волинський, Ярунський та Баранівський райони. Спочатку вона знаходилася у приміщенні нарслідчого 5-го поділу, а пізніше перейшла до будинку по вул. Шевченка №3 («СН» від 7 жовтня і 1 листопада).
Для жителів польських сіл району почала виходити польська національна газета «Серп», редактором якої був Теодор. 18 грудня мав розпочатися зліт трудящих-поляків Новоград-Волинщини («СН» від 15 і 20 грудня).
Всі радіоаматори району повинні були до 15 грудня зареєструвати радіоприймачі у відділі зв’язку. Після цього терміну особам та установам, у яких будуть виявлені незареєстровані радіоприймачі, загрожувало притягнення до відповідальності («СН» від 10 грудня).
З 6 години ранку біля крамниць робкоопу стояли великі черги за хлібом. Кожних п’ять хвилин «хвости» збільшувалися, а хліба в крамницях не вистачало. Траплялися випадки, коли хліб у пекарні був, але затримувався за браком візника («СН» від 22 жовтня).
Великі нарікання викликав низький рівень обслуговування у місцевій їдальні: «Подають немиту ложку або виделку. Калорійність обідів у новоград-волинській їдальні за 45 коп. набагато нижча, ніж у других містах за 28 коп. Пообідав і... їсти хочеш. Офіціанти дуже повільні, розгублюють хліб, потім підбирають і дають його відвідувачам. Коли хто хоче швидше пообідати, то повинен йти на кухню, сваритись і брати самому ... або чекати до вечері» («СН» від 1 листопада).
Антисанітарний стан панував у міській лазні. У тісному приміщенні не було окремої теплої роздягальні, одяг валявся під ногами на забрудненій підлозі. Бракувало посуду для води. З поламаної підлоги стирчали цвяхи, через що люди калічили ноги. Стічна вода потрапляла у джерело («СН» від 28 грудня).
Під приміщенням бібліотеки робітничого клубу знаходився льох, який міськрада здавала в оренду. В льоху зберігалася квашена капуста, яка почала гнити. Дихати було важко. Не дивно, що читачі майже не відвідували бібліотеку. Її приміщення не опалювали, бо від тепла сморід збільшувався («СП» від 28 грудня).
Йшов збір коштів на будівництво дирижаблю «Правда». На виклик Баренбаум відгукнувся начальник пошти Колесніков, котрий вніс у фонд будівництва 5 крб. і закликав лікарів Проценка, Зуніка, Вейкерта, Каменір та Цупікова слідувати його прикладу («СП» від 10 жовтня).