Світлана (імена в матеріалі змінено) сиділа край ліжка й гладила світлу голову сина Андрійка.Була пізня година. Іван, як зазвичай, знову десь застряг.«І цього вечора без концерту не обійдеться, — гірко подумала Світлана. — Як воно все обридло. Треба тікати до матері. Коли його не буде, зібрати такі-сякі речі — і їхати. Бо життя з ним не буде…».Світ