- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
(Гумористична містерія)Ян Янич навіть не второпав, що то за чудернацькі ворота, крізь які його пропустили якісь страховидла.Страх дужче сковував тіло.А тут ще чийсь невидимий голос грізно наказав:— Чого локаторами кліпаєш? Воруши маслаками далі.— Куди? — вичавив Ян Янич.— Он у ті двері, що ведуть до підземелля.Ян Янич скорився. Ноги його запліталис
(Стара казка на новий лад)Жили собі дід та баба. А ще вони мали Курочку Рябу.Дід і баба були небідні-небагаті. Їли старі яєчка від Курочки Ряби та ще вживали сяку-таку городину.Дід і баба були добрі, і за це Курочка Ряба знесла їм золоте яєчко.Як побачив дід те яєчко, то й сховав його від баби. Та й сам не знає, навіщо він таке втнув, бо зроду кори
Огрядна баба Зіна сиділа на лавці під крислатою старою вербою, за якою, кроків за двадцять, схвильовано бігла неширока річечка, і все поглядала на Шпильчину хату.Нервувала:— І що там Сокориха робить? Ні хазяйства, ні… О, виткнулася!Сухорлява і вертка баба Ганна підчухрала до лавки і сіла поряд із сусідкою. Жартома кинула:— Що, вигріваєшся, стара?—
Дмитро Вербенко давно обіцяв приїхати в гості до свого колишнього однокласника Максима Козуба.Попередньо зателефонував:— Приймеш на гостину чи виженеш? — після привітань жартівливо поцікавився Дмитро.Максим коротко спитав:— Смієшся?— Аби не плакати.— Впізнаю колишнього друзяку! Коли будеш?— У цю суботу.— А що в нас сьогодні?— Дні погубив? Четвер.—
В Ощадбанку дід отримавДо платні добавки.Насамперед завітавДо м’ясної лавки.Дід тримає влади дар,Стид його шокує —Продавчиня свій товарСпритно рекламує:— Все є: м’ясо з баликом,Свіже й… в маринаді,Підчеревка з часникомЙ сало… в шоколаді!Дід недовго оглядавДостаток прилавку.Всі кишені обшукавІ зробив заявку:— На цю купочку грошвиВідпустіть без здачі
Василь обіперся ліктями на сусідський паркан і гукнув Миколу:— Куме! Агов!Микола саме точив сокиру, сидячи на дубовій колоді.— А… Василь. Здоров, куме! — Микола відклав убік сокиру й зиркнув на вікна хати. Напівшепотом сказав: — Моя вдома.— Е-е! — відмахнувся Василь. — У мене інший клопіт. Можна сказати, проблемочка.Микола підійшов до кума:— Ну?— З
Осінь. Вечір. Село. Роздуми переповнюють. Чергова спроба зрозуміти себе. Питання, яке полонить дівочу голову: знайшла чи загубила? А душа щемить від невідомого жалю. Про що ж шкодує, над чим жаліє юна панянка? Про це здогадується лише осінній вечір, який поступово переходить у ніч. Лише вона знає, як розбиваються мрії. Тільки сільська ніч бачила то
Грибів цього року-ууу…Аж нема.Сухо. Трісь-трісь. Під ногами. У лісі.Щось із погодою робиться не те…Або з нею хтось щось робить…Дід Омелько Медуха каже: «Якщо ото темні хмари пливуть небом зі сходу, ото, якщо брати за орієнтир хату баби Солодихи, значить, хмара та до наших дворів не дійде».Здивовано питаю:— Що, баба Солодиха хмару не пропускає?Дід О
(Стара казка на новий лад)Жила собі стара Мати-Коза. І мала вона семеро козенят.Якось Мати-Коза й каже своїм козенятам:— Сходжу до лісу, дітки. Травички свіжої нарву. І трав лікарських. А то ходить пошесть усяка… А ви двері замкніть. Та Вовка в хату не пускайте. Бо як залізе, то всіх вас поїсть! Із кісточками!— Ой, як лячно! — гуртом вигукнули козе
На зміну спекотному літу прийшла п’янка прохолода осені. Коли зранку зустрічаєш ледь не морозний ранок. І вже з нетерпінням чекаєш бабине літо. І найбільше це відчувається в українському селі.Осінь у селі завжди надихає творити щось нове та особливе. Адже після важкої фізичної праці хочеться насолодитися тихою ніччю, яка шепоче свої таємниці. Нічна