Новоград-Волинський на сторінках газети «Соціалістичний Наступ»

1933 РІК
Газети 1933 р. виходили тиражем близько 4000 екземплярів. У підшивці відсутні номери за лютий.


7 грудня «СН» згадується вже як щоденна газета. У першому півріччі посаду редактора займав П.Урицький, у другому — П.Гринюк. Четверта сторінка багатьох номерів являла собою додаток під назвою «Комсомолець Новоград-Волинщини» — орган Новоград-Волинського райкому ЛКСМУ. Крім того, «двічі на шестиденку» польською мовою видавалася ще одна районна газета — «Штурм Соціалістичний».
У статті «Новоград-Волинська МТС підготовила до сівби ... один трактор» критикується безгосподарність у зберіганні та ремонті сільськогосподарської техніки. Частина тракторів стояла на подвір’ї та ржавіла. 21 трьохлемішний плуг потребував негайного ремонту, а відремонтували лише 8. Сівалки теж не ремонтували, хоча було багато попсованих. Із 19 тракторів відремонтували лише одного («СН» від 13 січня).
За «злочинне невиконання» замовлень на запасні частини до збиральних машин та ремонт техніки на чорну дошку газети «Пролетарська правда» (Київ) потрапив Новоград-Волинський машинобудівний завод ім. Сталіна («СН» від 9 липня). Через провал у посівній кампанії такою самою відзнакою у районній газеті були удостоєні села Янушівка і Соколів. У першому, станом на кінець травня, у колективному господарстві не засіяно 68%, а серед одноосібників — 44% площі. У другому — ці показники становили відповідно 43% і 53% («СН» від 30 травня).
Сільським господарством мусили тоді займатися не лише селяни, але й робітники промислових підприємств. Завод ім.Сталіна мав навесні засіяти 25 га землі («СН» від 12 травня). Врожай зібрали дуже гарний, без втрат.
У «сільгоспкомбінаті» заводу нараховувалось 11 корів, 6 телят, 6 свиней, 7 коней («СН» від 7 листопада). Комбінату ім.Фрунзе дали завдання — засіяти 8 га ярих культур. Крім того, комбінат придбав 15 голів рогатої худоби, 17 коней, свиней. Для забезпечення тварин кормовою базою підприємство отримало 50 га сінокосу («СН» від 7 липня).
Машинобудівний завод отримав завдання виготовити 2175 пружинотримачів до нафтодвигунів до 15 липня, випустити 40 льономолотарок та відремонтувати різну збиральну техніку до 1 серпня, але зривав їхнє виконання («СН» від 9 липня). Більш успішним було виготовлення тракторних поршнів: за 10 місяців їх було випущено 7483 штуки, тоді як річне завдання становило 4000 штук. Завод закінчив виконання річного плану ще наприкінці ІІІ кварталу. Середня зарплата на одного робітника зросла від 50-60 крб. у 1930 р.
— до 158 крб. у 1933 р. Завод засвоїв виробництво складних машин, мав випустити елеватор для новобудови — магнітогорського заводу «Востокококс». Кращі робітники заводу ім.Сталіна одержували поліпшені обіди. Ціни на обіди було зменшено до 60 коп. Для механізації робітничих процесів і підвищення продуктивності праці до 16-річчя Жовтня відкривався новий електрогазозварювальний цех, у ковальському цеху встановлювався молот у 5 сил («СН» від 4 вересня і 7 листопада).
25 травня 1931 р. колишні червоні партизани та учасники громадянської війни створили артіль ім. Фрунзе, яку очолив керівник партизанського руху Андрій Федорович Петровський.
Спочатку в їхньому розпорядженні була лише цегельня з однією кустарною піччю. У березні 1932 р. артіль перетворили у комбінат. Виробництво вогнетривкої цегли того року становило 613635 шт. замість запланованих 547500 шт.
Щоб вивезти вагон цегли до вокзалу, Союзтранс брав по 360 крб. Після того, як комбінат організував власний транспорт, перевезення вагону цегли коштувало вже 60-70 крб.
У 1933 р. комбінат мав збудувати і пустити в експлуатацію механізований цегельний завод, шамотний цех із річним виробництвом 3 млн. штук. Для значного зниження собівартості продукції нову цегельню будували на місці видобутку цегли. Передбачалося також перебудувати завод мінеральних вод, відкрити 6 торговельних одиниць, а найближчими днями — комерційну їдальню і готель («СН» від 7 липня).
У резолюції пленуму райпарткому відмічаються деякі досягнення 1933 р.: збудовано фабрику «Стандарт», хлібозавод, лазню, розливний цех винзаводу; розпочато будівництво нової ГЕС на 600 кВт і прокладку водопроводу; прокладено 1,5 км нового шосейного шляху і відремонтовано 4 км; продуктивність праці місцевої державної промисловості в порівнянні з минулим роком виросла на 35,2%, а середній заробіток робітника — на 17,2% («СН» від 7 грудня). До новобудов першої п’ятирічки в місті належать також маслозавод, гнуто-меблева фабрика ім. Косіора та деревообробна фабрика «За індустріалізацію», складальний цех на машинобудівному заводі («СН» від 17 червня). Серед інших підприємств у газетах згадуються також артілі «Змичка» (швейна), «Победа» (шевська), «Трудхарчовик», «Вільна праця», «Кооператор-інвалід» і харчкомбінат ім.Петровського.
Ефективність виробництва залишалася дуже низькою. Маслозавод в І кварталі 1933 р.
через відсутність сировини випустив продукції лише на 29%. На заводі ім.Сталіна брак при відливанні поршнів складав 35,5%, а на фабриці «За індустріалізацію» лежали два вагони зовсім непридатних стільців. Харчокомбінат ім.Петровського уславився тим, що на 12 робітників мав 15 службовців, 8 з яких мусив скоротити («СН» від 18 червня). Одного разу згадується загублена хлібна картка, видана Новоград-Волинським робкоопом («СН» від 9 липня).
Санітарний стан у місті був незадовільним. Центральні вулиці не замітали. Купи гною, сміття, нечистот звозили з усього міста і скидали на Кузнечній і Троїцькій вулицях у районі спусків до річки Случ. На самій річці там, де купалися люди, прали білизну, купали коней. Міський парк все літо, вдень і ввечері, залишався замкнутим. Потрапити туди можна було лише під час платних гулянь, що випадало не частіше, як раз на місяць («СН» від 30 травня і 5 серпня).
У газетах 1933 р. повідомлення про Новоград-Волинський технікум молочного господарства зникають. Після прибуття до міста кавалерійської дивізії він мусив змінити свою адресу і назву: Рогачів-Волинський технікум великої м’ясо-молочної рогатої худоби (зоотехнікум). Короткі згадки про Н-ську дивізію, УНР-99 (Управління начальника робіт), спецбудівництво, 118-ту буддільницю свідчать про мілітаризацію міста, спорудження в ньому чисельних військових об’єктів. У статті «Оздоровити відділ охорони здоров’я, ліквідувати гнійник» критикується стиль роботи керівництва райвідділу. Інспектор Самохвалов зняв із роботи лікаря Проценка, котрий мав 40-річний стаж, лікаря Вейкерта зі стажем 20 років, єдиного в районі рентгенолога, лікаря Вейцмана (стаж 20 років), який користувався повагою в районі, лікаря Клейнмана. Дружина Клейнмана, теж лікар, з тієї ж причини вимушена була виїхати з міста. До райлікарні було запрошено лікаря-терапевта на постійну роботу, тоді як лікарня мала свого лікаря-терапевта Міхельсона, котрий тимчасово знаходився у науковому відрядженні. Цим самим Міхельсону було закрито шлях до повернення в лікарню, а разом із ним мусила виїхати з міста і його дружина — лікар Вайсберг, яка завідувала бактеріологічною лабораторією. У той же час користувалися опікою Самохвалова лікарі Штейнман і Хаселев, перший з яких завідував поліклінікою, а другий — зуболікарським кабінетом. Найбільш цінні матеріали (штучні зуби, каучук та ін.) зберігались у шухляді лікаря Штейнмана без жодного контролю. Тому лікар Хаселев мав змогу розпродувати для власної користі найцінніші матеріали спекулянтам із Києва і Житомира, отримуючи хабарі від тих, хто звертався до зуболікарні («СН» від 8 березня).
У номері від 7 липня опубліковано лист до редакції: «Колектив співробітників Новоград-Волинської залоги висловлює щиру подяку колективу артистів російської драми, струнному оркестру піонерів та оркестрам Н-ських полків, що виявили своє бажання взяти участь у проведенні 30 червня в міському саду вечора на користь поширення диткомуни ім. Балицького. На превеликий жаль, дощ заважав виконати велику програму цього вечора. Колектив співробітників із великим задоволенням відмічає широкий відгук трудящих міста і частин гарнізону у справі боротьби з безпритульністю і обіцяє в найближчий термін вдруге організувати грандіозну гулянку з метою зібрати кошти, щоб остаточно ліквідувати безпритульність у Новоград-Волинському районі. За дорученням колективу Медведєв». Це — перша згадка про комуну для безпритульних дітей у місті та її ініціатора Дмитра Миколайовича Медведєва. У тексті постанови райвиконкому від 25 вересня 1933 р. він названий головою районної надзвичайної комісії («СН» від 5 жовтня). В одній із справ Новоград-Волинського міськархіву згадується про створення 1933 р. дитячої комуни за адресою: Кінний провулок (нині — вул.Челюскіна) №1.