СПІРНІ ПИТАННЯ ЗВІЛЬНЕНЬ ЗА СКОРОЧЕННЯМ ШТАТУ
- Питання-відповідь
- 10548
- коментар(і)
- 28-11-2008 23:55
На запитання читачів відповідає приватний нотаріус Вікторія КАЧАН:
(Продовження. Початок у №47 «ЗІ» від 21.11.08 р.)
— Мій батько — інвалід дитинства III групи, працює токарем. Перебуваючи зараз у плановій відпустці, отримав повідомлення про те, що вийшов наказ про звільнення (скорочення). Дуже вас прошу розповісти про права інвалідів при звільненні у зв’язку зі скороченням виробництва. І який порядок скорочення?
— На жаль, чинним законодавством України не передбачено переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці для всіх категорій інвалідів. Таке право передбачено лише для певних категорій інвалідів, а саме: для інвалідів війни та працівників, які дістали на підприємстві (в установі, організації), з ініціативи якого здійснюється звільнення, трудове каліцтво або професійне захворювання (стаття 42 Кодексу законів про працю України).
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України».
Як зазначалося вище, чинним законодавством не встановлені норми, які б визначали переваги всіх категорій інвалідів перед іншими працівниками при звільненні. Разом з тим, деякі обов’язки роботодавців при прийомі на роботу та звільненні інвалідів встановлюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII (далі — Закон). Так, відповідно до частини третьої статті 17 Закону, «відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інваліда».
Процитована норма статті 17 Закону не надає стовідсоткової захищеності від звільнення інвалідам. Звільнення інваліда у разі повної ліквідації підприємства, установи, організації або у разі його невідповідності займаній посаді чи неможливості виконання певної роботи за станом здоров’я, безумовно, відбудеться. Однак хотіла би зазначити, що частиною першої статті 19 Закону встановлені певні квоти робочих місць для інвалідів для всіх підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю та мають загальну чисельність 8 і більше працівників. Так, якщо працює від 8 до 25 осіб, — одне робоче місце має бути виділене для інваліда. Роботодавці з більшою чисельністю працівників повинні надавати не менше ніж чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників для інвалідів.
(Продовження. Початок у №47 «ЗІ» від 21.11.08 р.)
— Мій батько — інвалід дитинства III групи, працює токарем. Перебуваючи зараз у плановій відпустці, отримав повідомлення про те, що вийшов наказ про звільнення (скорочення). Дуже вас прошу розповісти про права інвалідів при звільненні у зв’язку зі скороченням виробництва. І який порядок скорочення?
— На жаль, чинним законодавством України не передбачено переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці для всіх категорій інвалідів. Таке право передбачено лише для певних категорій інвалідів, а саме: для інвалідів війни та працівників, які дістали на підприємстві (в установі, організації), з ініціативи якого здійснюється звільнення, трудове каліцтво або професійне захворювання (стаття 42 Кодексу законів про працю України).
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
- сімейним — при наявності двох і більше утриманців;
- особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;
- працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві (в установі, організації);
- працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
- учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
- працівникам, які дістали на цьому підприємстві (в установі, організації) трудове каліцтво або професійне захворювання;
- особам з числа депортованих з України — протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
- працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та особам, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України».
Як зазначалося вище, чинним законодавством не встановлені норми, які б визначали переваги всіх категорій інвалідів перед іншими працівниками при звільненні. Разом з тим, деякі обов’язки роботодавців при прийомі на роботу та звільненні інвалідів встановлюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII (далі — Закон). Так, відповідно до частини третьої статті 17 Закону, «відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інваліда».
Процитована норма статті 17 Закону не надає стовідсоткової захищеності від звільнення інвалідам. Звільнення інваліда у разі повної ліквідації підприємства, установи, організації або у разі його невідповідності займаній посаді чи неможливості виконання певної роботи за станом здоров’я, безумовно, відбудеться. Однак хотіла би зазначити, що частиною першої статті 19 Закону встановлені певні квоти робочих місць для інвалідів для всіх підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю та мають загальну чисельність 8 і більше працівників. Так, якщо працює від 8 до 25 осіб, — одне робоче місце має бути виділене для інваліда. Роботодавці з більшою чисельністю працівників повинні надавати не менше ніж чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників для інвалідів.
Коментарі відсутні