З історії Ярунської і Юрківщанської церков до початку ХХ століття

Церковна бібліотека нараховувала 136 книжок із 45-ма назвами. Серед книжок було 2 стародруки — Апостол і Євангеліє — виданих у Львові, і одна — рукописна, прикрашена рукописними віньєтками. Костянтин Карпінський припускав, що автором її є Григорій Раєвський.
Видатною постаттю минувшини Яруня був священик Костянтин Карпінський — автор церковно-приходського літопису Покровської церкви села Ярунь, який правив у Ярунсько-Юрківщанському приході впродовж 1853-1902 р.р.
Наприкінці ХІХ ст. Ярунську церкву оглядав посланець із Петербурга, полковник Ортель. Ним був складений акт про побудову у селі Ярунь нової кам’яної церкви, і він обіцяв виділити для цього 12000 рублів, а також прислати на Благодатну ікону срібну ризу вартістю 8000 руб. Проте справа далі обіцянок не пішла.
На відстані однієї версти від с.Ярунь (у напрямку с.Груд), на місці з’явлення ікони Богородиці, Власом Рафриєвичем (родом із с.Шитня Новоград-Волинського повіту), у 1868 р. була побудована дерев’яна капличка, яка стояла на палях, вбитих у мулистий берег річки Молодьківки (Кошелівки). Попередня — згоріла у 1865 р. Дзвіниця була завдовжки — 10, в ширину — 6 і у висоту — 11 аршин. Вона була покрита жерстю й увінчана однією головою. Головною прикрасою каплички була копія Ярунської благодатної ікони.
Княгиня Марія Сангушко-Потоцька побудувала у 1853 р. двох’ярусну дзвіницю, заввишки 10 аршин, довжина і ширина якої становила 5 аршин, зі дзвонами, вартість якої, не рахуючи витрат на матеріали, становила 200 рублів. Та вона згоріла у 1883 р. з вини працюючого там сторожа. Наступного року була побудована дерев’яна дзвіниця, на місці згорілої, за рахунок прихожан. На дзвіниці було п’ять дзвонів. Перший — важив 18,5 пуда, другий — 16 пудів, третій — 2,5 пуда, а четвертий — 10 фунтів. П’ятий дзвін був придбаний у 1889 р.
У 1895 р. розпочали будівництво нової дзвіниці за проектом інженера Афанасьєва.
До приходу Ярунської церкви з 1 січня 1845 р. була приписана церква с.Юрківщина св.Чудотворців Косми і Даміана, закладена 1784 року. В історичному описі Волинської Духовної Консисторії, від 9 травня 1806 р., вказується, що стосовно її побудови є документ від колишнього уніатського єпископа Стецького, проте, що це був за документ, —лишається таємницею. Церква була дерев’яною і мала 20 аршин заввишки, завдовжки — 26 і у ширину — 9 аршин. Стіни були зроблені із товстих соснових брусків. Дах був жерстяним. Голова на церкві була одна, на ній містився позолочений металевий хрест. Юрківщанська церква була від’єднана від унії 1794 року. У 1895 р. вона знаходилась посередині села, відгороджена від хат городами і садами, на відстані півверсти від місцевої корчми і 50 сажень від школи грамотності. Видатний польський письменник Ю.Крашевський писав: «Корчма — це серце села, подібно до того, як церква — його голова, а панський двір — його шлунок; руки і ноги цього організму — це селянські хати. І якщо є такі села, де немає церкви, то де ви бачили село без корчми?».
Дзвіниця, яка була побудована 1875 р. юрківщанським поміщиком Болеславом Рокосовським, знаходилась окремо від церкви. Вона була двох’ярусною, побудована із дубових стовпів, які були обшиті дубовими дошками. Висота її становила — 10, а довжина і ширина — 5 аршин. Дзвонів було 4: один важив 3 пуди, другий — 1,5 пуда, третій — 1 пуд і четвертий — 20 фунтів.
У селі також знаходились римо-католицька капличка, збудована поміщиком Омієцінським, який був, свого часу, Волинським губернським предводителем дворянства, і уніатська капличка, яка стояла навпроти поміщицької садиби і при в’їзді в село з боку Ярунського ставка, у якій проводив богослужіння уніатський священик Карпінський. Він, перейшовши в католицизм, проживав у маєтку Романів, що був власністю графа Іллінського.
У церкві копії метричних книг зберігалися з 1813 р., а сповідальні відомості — з 1821 р.
Проте з часом виникла потреба у побудові нової церкви. У рапорті Благочинного Новоград-Волинського міського округа протоієрея Ненадкевича, від 3 листопада 1903 р., з нагоди відкриття у Юрківщині церкви, було відзначено: «Новосозданный храм отличается благолепием. Построен он на высоком каменном фундаменте, в виде креста, украшен 5 куполами, не считая купола на колокольне; внешняя и внутренняя отделка произведена со всей тщательностью. Не достает только храму нового іконостаса: поставленный тепер иконостас перенесен из старой местной церкви и не вполне удовлетворителен, впрочем, не столько с точки зрения письма икон, сколько в том отношении, что по размерам своим не соответствует новостроеному храму. Молящихся может поместиться в храме более 300 человек. Особую красоту храму сообщает то, что он находится в наиболее живописном уголке села. Расположен на самом возвышенном пункте селения, при большой проезжей дороге, окаймляемой протекающей вблизи речкой.
На устройство его израсходовано прихожанами, не считая леса, бесплатно отпущенного из церковной лесной дачи, 4500 р.; кроме того, израсходовано 100 р. на покупку земельного участка (800 кв. саженей), занимаемой церковью и погостом. Словом, прихожане, которых числится в Юрковщине всего 573 человека, не щадили своих усилий и материальных затрат на постройку храма. Усердных сотрудников и помощников в том деле они нашли в лице своих настоятелей, особенно нынешнего — о.Иоанна Карпинского. Человек молодой, энергичный, настойчивый, последний с пастырскою ревностью относился к данному делу: входил во все подробности отделки храма, располагал прихожан к скорейшему его окончанию, лично закупил облачення на престол, жертвенник и материалы, необходимые для освещения».
У цій церкві богослужіння тривало 33 роки. У 1936 р. вона була знищена. Починався новий етап геноциду української нації сталінським режимом.