Планшети — для дітей, чиї батьки загинули в АТО

Вони познайомились через Фейсбук і почали працювати з лютого 2014-го. До Майдану ніхто з них не був серйозно задіяний у неурядових організаціях чи благодійності, але відтоді, пишуть вони про себе у мережі, — почувають себе глибоко зобов’язаними підтримувати і розвивати українську державу. Так розпочалася діяльність благодійної організації «Міжнародна асоціація підтримки України», яка тепер налічує представництва у п’яти країнах світу. 24 грудня благодійники з подарунками приїхали у наше місто.
— Допомога різностороння — від шкарпеток, касок, бронежилетів для вояків, закінчуючи дитячим одягом для переселенців, — розповіла керівник прес-служби фонду Наталія Чурікова. — Щотижня приходить фура з гуманітарною допомогою з-за кордону. Зокрема, з медичним обладнанням та медикаментами. На спонсорські кошти фонд придбав сто планшетів для дітей-сиріт воїнів АТО. У Новоград ми приїхали, аби особисто вручити подарунки двом сім’ям. Також завітаємо з допомогою у Черняхів, до родини важкопораненого бійця та батька восьми дітей Андрія Клімчука.
Представники фонду розповіли, що мають намір співпрацювати з місцевою владою, адже Новоград-Волинський гарнізон зазнав суттєвих втрат у конфлікті на Сході, а фонд спеціалізується саме на підтримці постраждалих в АТО та на Майдані. Головний меседж візиту гостей можна сформулювати зі слів представників фонду: «Окрім подарунків, ці люди потребують нашої з вами уваги. Україна має знати своїх героїв та їхніх дітей, чиї батьки віддали життя за незалежність України».
Разом із владою і журналістами, представники фонду побували у сім’ях воїнів 30-ї ОМБр Акі Камбарова (загинув під час взяття Савур-Могили) та Олександра Гордійчука (загинув у бою в Степанівці). В обох сім’ях залишилися по двоє дітей. Найменші — Любаша Гордійчук (11 місяців) та Артур Камбаров (1 рік 8 місяців). Шкода, що Любашу тато Олександр так і не побачив, бо вона народилася після його загибелі, Артура ж батько бачив востаннє, коли малюку було лише два місяці…
Окрім планшетів, цукерок і українських книжок, цей візит запам’ятається родинам теплими словами підтримки. «Ваш татко — герой, і ви у нас — найкращі», — сказала малечі пані Наталя. Це не був формальний візит: гості довго спілкувалися з дружинами героїв — Іриною Гордійчук та Лілією Камбаровою — і запевнили, що готові допомагати родинам.
Як розповіла Ірина Гордійчук, вдови захисників організували групу підтримки: щосуботи вони збираються, щоб помолитися та поспілкуватися. Допомагають у цьому військові капелани з Житомира, які стали їх духовними наставниками. Проте, у групи підтримки досі немає належного приміщення для зборів, тож доводиться збиратися на квартирі у Гордійчуків.
Було б добре, якби влада посприяла знайти бодай маленький куточок у місті, де жінкам зручно було би зібратися з дітками для підтримки одна одної.
P.S. У квартирі Олександра Гордійчука висить два малюнки його 6-річної доньки Катрусі. На одному — їх дружна сім’я у повному складі, на іншому — зображена лише мама, поруч із нею — український прапор і жовто-блакитна веселка. А з портрета на стіні з гордістю дивиться на своїх дівчат-красунь тато, який назавжди залишиться молодим…