13, 14 ciчня — cвято Маланки та Василя
- Духовність
- 313
- коментар(і)
- 08-01-2016 22:54
Свято Маланки відзначають 13 січня за новим стилем. Ще його називають Щедрим вечором або Щедрою (Другою) кутею. Святом Василя називають Старий Новий рік і відмічають його 14 січня за новим стилем.
На відміну від Святого вечора, під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м’ясні страви. Вдруге протягом зимових Святок готують кутю. Випікають і спеціальні хліби — «Маланку» та «Василя».
Раніше Новий рік на теперішніх землях України називався Новоліттям та розпочинався з появи на Небі першого весняного Молодика (нового Місяця), який з’являвся в день, найближчий до весняного рівнодення — Великодня, коли пробуджувалася вся природа. Тому в українських щедрівках, що дійшли дотепер, йдеться: «Прилетіла ластівочка, сіла вона край віконця, стала вона щебетати, господаря викликати», або «Ой, сивая тая зозуленька усі сади та й облітала».
Наші предки зустрічали Новоліття 1 березня до 1492 року, а з 1492-го до 1700-го — 1 вересня. Познайомившись із сонячним календарем Єгипту, Юлій Цезар у 45 році реформував римський календар. Новий рік святкувався тоді римлянами вже не в добу весняного рівнодення, а першого березня; після реформи Новий рік за юліанським календарем пересунувся на зиму — 1 січня. Так, стрічали Новий рік весною, потім — восени, і потім (коли Новий рік перенесли на зиму) — разом із щедрівками на зиму перейшли і весняні мотиви, і теми пісень, і навіть священні обряди засівання та ходіння за плугом.
Мотиви щедрівок — близькі до колядок, але в щедрівках відсутні мотиви сотворення світу. Натомість переважають мотиви одруження, героїчні та оспівується праця. Щедрівки або підноворічні пісні прославляють загальну щедрість і гостинність.
Тому основною обрядодією цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями. Із самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) і починали засівати. Спочатку — власну домівку, потім — у родичів, знайомих і сусідів: «Ой роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!... На щастя, на здоров’я, на Новий рік!».
Господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи і цілі ватаги з козою та вертепом. Годилося також у цей день віншувати Василів.
На відміну від Святого вечора, під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м’ясні страви. Вдруге протягом зимових Святок готують кутю. Випікають і спеціальні хліби — «Маланку» та «Василя».
Раніше Новий рік на теперішніх землях України називався Новоліттям та розпочинався з появи на Небі першого весняного Молодика (нового Місяця), який з’являвся в день, найближчий до весняного рівнодення — Великодня, коли пробуджувалася вся природа. Тому в українських щедрівках, що дійшли дотепер, йдеться: «Прилетіла ластівочка, сіла вона край віконця, стала вона щебетати, господаря викликати», або «Ой, сивая тая зозуленька усі сади та й облітала».
Наші предки зустрічали Новоліття 1 березня до 1492 року, а з 1492-го до 1700-го — 1 вересня. Познайомившись із сонячним календарем Єгипту, Юлій Цезар у 45 році реформував римський календар. Новий рік святкувався тоді римлянами вже не в добу весняного рівнодення, а першого березня; після реформи Новий рік за юліанським календарем пересунувся на зиму — 1 січня. Так, стрічали Новий рік весною, потім — восени, і потім (коли Новий рік перенесли на зиму) — разом із щедрівками на зиму перейшли і весняні мотиви, і теми пісень, і навіть священні обряди засівання та ходіння за плугом.
Мотиви щедрівок — близькі до колядок, але в щедрівках відсутні мотиви сотворення світу. Натомість переважають мотиви одруження, героїчні та оспівується праця. Щедрівки або підноворічні пісні прославляють загальну щедрість і гостинність.
Тому основною обрядодією цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями. Із самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) і починали засівати. Спочатку — власну домівку, потім — у родичів, знайомих і сусідів: «Ой роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!... На щастя, на здоров’я, на Новий рік!».
Господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи і цілі ватаги з козою та вертепом. Годилося також у цей день віншувати Василів.
Коментарі відсутні